Театр «Соловцов»: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 1:
{{Театр
| назва =Драматичний театр Соловцова
| зображення = Театр Соловцов Киев 1910 03.jpg
| розмір_зображення =
| підпис = Театр «Соловцов», 1910-ті роки
| піддпис =
| адреса =
| місто = [[Київ]]
| країна ={{прапорець20|UKR}} [[Україна]]
| підпорядкування =
| широта =
| довгота =
| архітектор_будівлі =
| власник =
| місткість =
| тип =стаціонарний
| статус = драматичний
| відкрито =[[1898]]
| знову відкрито =
| роки роботи =1898-1918, 1919-19261919—1926
| перебудовано =
| закрито =
| зруйновано =
| інші назви =Драматичний театр Соловцова, Другий Театр Української Радянської Республіки імені Леніна
| репертуар =
| керівництво =художний керівник і режисер М. Соловцов, художний керівник і режисер К. Марджанішвілі (''Марджанов'')
| веб-сторінка =
}}
'''Драматичний театр Соловцова'''  — заснований в [[1898]] році, один з перших стаціонарних театрів [[Київ|Києва]], з постійною театральною трупою. Заснований відомим російським [[актор]]ом та [[драматург]]ом Миколою Соловцовим був найпрестижнішим театром міста, проіснував 27 років. В [[1926]] році театральна трупа була розформована, а в театр була переведена трупа Харківського драматичного театру, але більшість акторів «театру Соловцова» зібралися уже в [[Театр Бергоньє|Театрі Бергоньє]], де засновано було нову театральну трупу й театр.
 
== Передісторія ==
Сподвижником та засновником відомого київського театру був Соловцов Микола Миколайович (''1857-1902'') (''його справжнє прізвище Федоров''), російський [[актор]], [[режисер]], [[антрепренер]]. Закоханий в театр, розпочав ще з дитячих років виступати в аматорських гуртках, а в молоді роки уже виступав в атрепризних трупах [[Орел|Орла]] та [[Нижнього Новгород|Нижнього Новгороду]], він, якогось певного амплуа не займав, але грав рішуче все і переграв безліч ролей. А в період з 1876-18821876—1882 років Соловцов об'їздив всю Росію; грав в [[Оренбург|Оренбурзі]] у А.  А.  Рассказова, в [[Астрахань|Астрахані]] у Н.  К.  Милославського, в [[Саратов]]і у В. І. Костровского-Істоміна, в Києві у Н. Н.  Савіна, а також у [[Ростов-на-Дону|Ростові-на-Дону]], [[Тамбов]]і, [[Полтава|Полтаві]], [[Харків|Харкові]], [[Таганрог|Таганрозі]], [[Казань|Казані]]. Коли він попав в [[Москва|Москву]] то був цілком зформованим актором, тому доволі швидко він став найпопулярнішим тамтешнім актором, а маючи досвід та хист в організації вистав та антреприз він став найвдалішим антрепренером Москви.
 
== Будівля ==
* Рік побудови - — 1898 рік
* [[Архітектор]]и - — [[Брадтман Едуард-Фердинанд Петрович]], Шлейфер Павло Іванович
* Архітектурний стиль - — історизм ([[еклектика]])
* Розташування - — на площі Івана Франка, 3, на території колишньої садиби професора Ф. Мерінга
* Сучасне використання -  — [[Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка]]
 
<gallery>
Файл:Театр Соловцов Киев 1910 01.jpg
Файл:Театр Соловцов Киев 1910 02.jpg
Файл:Театр Соловцов Киев 1890 01.jpg
</gallery>
 
== Зачатки ==
Починаючи з 1886 року, щовесни, під управлінням Соловцова складалися сильні акторські трупи -&nbsp;— «Товариства московських драматичних артистів», які здійснювали турне по провінції (''Київ, Харків, Одеса та ін міста''). Ці поїздки сприяли розвитку режисерських та адміністративних здібностей Соловцова і збільшували його популярність уже по всій Росії. Після сезону 1890-18911890—1891 років, проведеного в якості актора і режисера у М. &nbsp;М. &nbsp;Бородая в Харкові, Соловцов з Є. &nbsp;Я. &nbsp;Недєліним, Т. &nbsp;А. &nbsp;Чужбіновим і Н. &nbsp;С. &nbsp;Пісоцьким організовують в Києві «Товариство драматичних артистів». [[1 вересня]] [[1891]] року в [[Театр Бергоньє|Театрі Бергоньє]] відкривалися сезони антрепризи «[[Ревізор]]ом» [[Микола Гоголь|Миколи Гоголя]], а згодом, в 1893 році дороги московських артистів-засновників розійшлися й ця театральна трупа перетворилася в одноосібну антрепризу Соловцова, якою він керував до кінця життя. Цей антрепризний театр Соловцова поклав початок постійному російському драматичному театру в Києві.
 
== Драматичний театр Соловцова ==
Саме Соловцову вдалося переконати градоначальників міста в необхідності розвитку великого театру в Києві, йому й вдалося переконати [[меценат]]ів на амбітний проект побудови нового великого театру, який й було здійснено в [[1898]] році (''за масштабами, театр не поступався значним московським''). Після такого взлету, коли антрепризна трупа стає найбільшим театром регіону, прийшли беззаперечні перемоги театру і Соловцова-режисера -&nbsp;— в російській побутової [[комедія|комедії]]. [[Леонід Леонідов]] стверджував: ''«Плоды просвещения» були зіграні тут краще, ніж у [[Малий театр (Москва)|Малому театрі]] і в Корша. Втім, театру була властива любов до яскравості і ефектів, мішура [[мелодрама|мелодрами]], феєрії і [[фарс]]у невіддільна від владної чарівності Соловцовського театру»"''
 
Основна риса Соловцовського товариства в Києві проявилася відразу: воно було позбавлене «безладного метання», «велося жваво і впевнено», «"виглядало солідно і містило в собі всі елементи не тільки для тривалого існування протягом одного сезону, але й для успішного розвитку в майбутньому »". Постановочна культура театру представляла значне художнє явище, за словами дослідника. Постійний акторський склад, ретельна підготовка вистав, серйозна робота режисера з виконавцями, кращий вітчизняний і зарубіжний репертуар, безумовний талант і сміливість Соловцова-адміністратора, що не боявся величезних матеріальних витрат, -&nbsp;— все це перетворило антрепризу на найбільший театр провінції і в найбагатший російський приватний театр.
 
У Соловцова грали найвідоміші провінційні актори: І. &nbsp;М. &nbsp;Шувалов, М. &nbsp;М. &nbsp;Глєбова, І. &nbsp;П. &nbsp;Киселевський, Н.&nbsp;П.&nbsp;Рощін-Інсаров, М. &nbsp;І. &nbsp;Велізарій, А. &nbsp;А. &nbsp;Пасхалова, [[Немирович-Данченко Володимир Іванович|В. &nbsp;І. &nbsp;Немирович-Данченко]], А. &nbsp;Я. &nbsp;Глама-Мещерська, [[Сойфер Йосип Адамович|Й. &nbsp;А. &nbsp;Сойфер]]. Основні постановки Театру Соловцова: «[[Смерть Івана Грозного]]», «Цар Федір Іоаннович», «[[Цар Борис]]» [[Олексій Толстой|Олексія Толстого]], «[[Ревізор]]» [[Микола Гоголь|Миколи Гоголя]], «Мадам Сен-Жан» В. Сарду, «[[Зимова казка]]» [[Вільям Шекспір|Вільяма Шекспіра]], «[[Влада темряви]]» [[Лев Толстой|Льва Толстого]], «[[Дядя Ваня]]», «[[Три сестри]]», «[[Чайка]]» [[Антон Чехов|Антона Чехова]], «Самотні» і «Возій Геншель» Г. Гауптмана.
 
== Другий Театр Української Радянської Республіки імені Леніна ==
Другий Театр Української Радянської Республіки імені Леніна, створений [[15 березня]] [[1919]] року на базі колишнього Драматичного театру Соловцова. Перша вистава відбулася [[1 травня]] 1919 року «Фуенте овеху на» [[Лопе де Вега|Лопе де Веги]] і став подією в культурному житті молодої [[Українська Радянська Республіка|Української Радянської Республіки]]. Трупу складали: художній керівник і режисер [[К. Марджанішвілі]] (''Марджанов - на той період був комісаром київських театрів''), актори І. Дєєва, В. Алексєєва-Меехієва, С. Кузнєцов, В. Неллі, Ж. Рокітін, Е. Розважівський, Н. Світловодів, Н. Смурский, Н. Соснін, В. Юренева, Ю. Яковлєв; художник І. Рабинович. Літом 1919 року йшли вистави «Два брата» [[Лермонтов Михайло Юрійович|Михайла Лєрмонтова]], «Степан Разін» В. Камінського, «Уявний хворий» [[Жан Батист Мольєр|Жана Батиста Мольєра]], «Саломея» [[Оскар Уайльд|Оскара Уайльда]]. [[31 серпня]] 1919 року після захоплення Києва [[денікінці|денікінцями]], театр закрився.
 
Другий Театр Української Радянської Республіки імені Леніна, створений [[15 березня]] [[1919]] року на базі колишнього Драматичного театру Соловцова. Перша вистава відбулася [[1 травня]] 1919 року «Фуенте овеху на» [[Лопе де Вега|Лопе де Веги]] і став подією в культурному житті молодої [[Українська Радянська Республіка|Української Радянської Республіки]]. Трупу складали: художній керівник і режисер [[К. Марджанішвілі]] (''Марджанов -&nbsp;— на той період був комісаром київських театрів''), актори І. Дєєва, В. Алексєєва-Меехієва, С. Кузнєцов, В. Неллі, Ж. Рокітін, Е. Розважівський, Н. Світловодів, Н. Смурский, Н. Соснін, В. Юренева, Ю. Яковлєв; художник І. Рабинович. Літом 1919 року йшли вистави «Два брата» [[Лермонтов Михайло Юрійович|Михайла Лєрмонтова]], «Степан Разін» В. Камінського, «Уявний хворий» [[Жан Батист Мольєр|Жана Батиста Мольєра]], «Саломея» [[Оскар Уайльд|Оскара Уайльда]]. [[31 серпня]] 1919 року після захоплення Києва [[денікінці|денікінцями]], театр закрився.
А [[8 січня]] [[1920]] року виставою «Підступність і кохання» [[ Фрідріх Шіллер|Фрідріха Шіллера]] трупа відновила свою роботу. В 20-х роках [[20 століття]] колектив звернувся до творів класики ( «Прибуткове місце» [[Олександр Островський|Олександра Островського]], «Вишневий сад» [[Антон Чехов|Антона Чехова]], «Юлій Цезар» [[Вільям Шекспір|Вільяма Шекспіра]]) і наркомівських авторів ( «Вороги», «Останні» [[Максим Горький|Максима Горького]]; «Олівер Кромвель», «Палії» [[Луначарський Анатолій Васильович|Анатолія Луначарского]]; «Мандат» [[Ердман Микола Робертович|Миколи Ердмана]] та інші) Періодично в театрі працювали А. Зражевский, В. Давидов, П. Орлен, М. Болдуман. 3 1920-1924 роки тут діяла драматична студія, якою керує В. Сладкопєвцєв. А на початку [[1926]] року театр припинив свою діяльність.
 
А [[8 січня]] [[1920]] року виставою «Підступність і кохання» [[ Фрідріх Шіллер|Фрідріха Шіллера]] трупа відновила свою роботу. В 20-х роках [[20 століття]] колектив звернувся до творів класики ( «Прибуткове місце» [[Олександр Островський|Олександра Островського]], «Вишневий сад» [[Антон Чехов|Антона Чехова]], «Юлій Цезар» [[Вільям Шекспір|Вільяма Шекспіра]]) і наркомівських авторів ( «Вороги», «Останні» [[Максим Горький|Максима Горького]]; «Олівер Кромвель», «Палії» [[Луначарський Анатолій Васильович|Анатолія Луначарского]]; «Мандат» [[Ердман Микола Робертович|Миколи Ердмана]] та інші) Періодично в театрі працювали А. Зражевский, В. Давидов, П. Орлен, М. Болдуман. 3 1920-19241920—1924 роки тут діяла драматична студія, якою керує В. Сладкопєвцєв. А на початку [[1926]] року театр припинив свою діяльність.
 
У тому ж році був створений новий колектив, названий [[Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки|Російським драматичним театром]].