Жовта небезпека: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Vervin (обговорення | внесок) |
Vervin (обговорення | внесок) |
||
Рядок 15:
Передумови для зростання ролі Китаю були створені реформами [[Ден Сяопін| Дена Сяопіна]] в кінці 1970-х - початку 1980-х років, які дозволили приватне підприємництво і відкрили кордони країни, при цьому проводячи суворо протекціоністську зовнішньоекономічну політику. Початкові переваги розвитку Китаю для інших країн, такі як дешеві товари та доступ до нового ринку в Китаї, поступово обернулися значними втратами. Це змусило деяких аналітиків вже в 1990-х роках говорити про китайську загрозу в різних областях <ref> Steingart, Gabor. The War for Wealth - The True Story of Globalization, or Why the Flat World is Broken. McGraw Hill, 2008. </Ref> <ref> Bill Gertz. The China Threat: How the People's Republic Targets America. Regnery Press, 2002. </Ref> <ref> Constantine C. Menges. China: The Gathering Threat. Thomas Nelson, 2005. </Ref> <ref> Herbert Yee, Ian Storey (Eds). China Threat: Perceptions Myths. Routledge, 2004. </Ref>.
=== Фактори китайської загрози ===
==== Економічний розвиток ====
[[Файл:2006Chinese exports.PNG| thumb | 300px | Експорт КНР в країни світу в 2006 р.]]
З початку 1980-х років економіка Китаю демонструвала стійке і за світовими мірками небувале зростання (до 10% на рік), що дозволило їй досягти до 2010 року статусу 2-ї економіки світу за обсягом ВВП. Це зростання пояснювався як об'єктивними факторами (такими як величезні демографічні ресурси, культурні особливості зі спрямованістю на старанне навчання і ретельний працю), так і чинниками, що дозволяють говорити про [[Недобросовісна конкуренція | недобросовісної конкуренцію]] <ref> Samuelson, P. [Http://www.jstor.org/stable/3216810?cookieSet=1 «Where Ricardo and Mill Rebut and Confirm Arguments of Mainstream Economists Supporting Globalization»], Journal of Economic Perspectives 18, 2004. </Ref> з боку Китаю, а саме:
* [[Протекціонізм|Протекціоністська]] державна політика. Китай активно користується перевагами світової вільної торгівлі для захоплення ринків для своїх товарів за кордоном, при цьому різними методами блокуючи доступ можливих конкурентів на свій внутрішній ринок.
* Валютна політика. Китайське керівництво протягом декількох десятиліть утримує занижений курс юаня, масивно підтримуючи цим експорт китайських товарів. Численні вимоги найбільших торгових партнерів Китаю про корекцію курсу фактично ігнорувалися.
* Розкрадання інтелектуальної власності.
* Контроль над ресурсами <ref> Theodore Moran. China's Strategy to Secure Natural Resources: Risks, Dangers, and Opportunities (Policy Analyses in International Economics). Peterson Institute for International Economics, 2010. </Ref>
* Загроза для соціальної ринкової економіки [[Розвинені країни | розвинених країн]].
* Фінансовий потенціал. [[Золотовалютні резерви]] КНР завдяки величезному позитивному [[Торговий баланс | торговому сальдо]] досягли до червня 2010 р. 2450000000000. дол. США і можуть бути використані як інструмент тиску на інші країни. <ref> [http://www.chinability.com/Reserves.htm China's foreign exchange reserves, 1977-2010], chinability.com </ref>.
==== Зміцнення військової потужності ====
[[Файл: Marines of the People's Liberation Army (Navy). Jpg | thumb | 250px | right | Китайські морські піхотинці]]
Китай вже має найчисельнішою армією світу, в її лавах перебувають близько 2,5 млн осіб на дійсній службі і ще мільйон числиться в резерві. Китай проводить масивну модернізацію своїх озброєнь, див. [[Збройні сили КНР]]. Маючи численні територіальні претензії до сусідніх країн (див. [[Територіальні питання КНР]]), Китай хоч і не йшов на прямий конфлікт з іншими країнами в 1990-х-2000-х роках, однак неодноразово підтверджував свої претензії у політичних заявах.
Є думка, що в найближчому майбутньому не варто очікувати військових дій з боку Китаю, так як його лідери ставлять на перше місце швидкий економічний розвиток і досягнення світової гегемонії економічними методами ([[:en:China's peaceful rise]]). <ref> Robert Lawrence Kuhn. How China's Leaders Think: The Inside Story of China's Reform and What This Means for the Future. Wiley, 2009. </Ref>
==== Демографічний розвиток ====
Китай з населенням більше 1,3 млрд людей є найбільшою країною світу за чисельністю населення. Політика обмеження народжуваності ([[Одна сім'я - одна дитина]]) призвела до деякого уповільнення зростання населення Китаю в 1980-1990-х роках, проте починаючи з 2000-х років ця політика вже не проводиться так суворо, що підстьобує подальше зростання населення. Демографічний тиск всередині Китаю сприяє еміграції китайців в інші країни.
Активна китайська імміграція вже призвела до антикитайські зіткнень в різних країнах, наприклад Індонезії, Малайзії та Австралії.
Усередині КНР китайці активно асимілюють некитайські народи, що мали до китайської окупації власні держави, серед іншого:
* [[Тибетці | тибетців]], див [[Тибет # Політика КНР відносно Тибету | Політика КНР відносно Тибету]].
* [[Уйгури | уйгурів]], див [[Рух за незалежність Східного Туркестану]], [[Хвилювання уйгур в Урумчі (2009)]].
==Посилання==
| |||