Пробірний аналіз: відмінності між версіями

'''Пробірний аналіз''' ({{lang-ru|пробирный анализ}}, {{lang-en|assaying, assay}}; {{lang-de|Probieranalyse f, Probierkunst f}} ) – [[метод]]и кількісного визначення вмісту [[метал]]ів, головним чином [[благородні метали|благородних]], в рудах, продуктах металургійного виробництва, відходах, сплавах, виробах і ін. Методи пробірного аналізу дозволяють визначити, наприклад, вміст [[золото|золота]] в рудах 0,2–0,3 г/т, а в сплавах – з точністю до 0,1–0,5 проби. Висока точність методів пробірного аналізу дає можливість використати їх як контрольні і арбітражні методи, а на основі їхніх результатів розраховувати вміст благородних металів у покладах корисних копалин, здійснювати контроль за технологією виробництва. Пробірний аналіз виконують [[пірометалургія|пірометалургійними]] (тигельна плавка, шерберна плавка, [[купелювання]]) і [[хімія|хімічними]] (головним чином випробування на так званому пробірному камені) методами.

Пірометалургійні методи пробірного аналізу базуються на сплавленні досліджуваного матеріалу з флюсами та значною кількістю глету. Матеріал, що містить від 1 до 100 г благородних металів на 1 т матеріалу, сплавляють у тиглях, матеріал з вмістом їх понад 100 г/т — у шерберах. Внаслідок сплавлення утворюються легкоплавкі шлаки й сплав свинцю з благородними металами. Цей сплав далі купелюють, тобто нагрівають у капелі з кісткового попелу. При цьому свинець та інші неблагородні метали окислюютьсяокиснюються і оксиди вбираються пористою капеллю. «Корольок» благородних металів, що залишився, зважують на пробірних терезах ([[наважка]] до 0,5 г, точність 0,01 мг). Щоб відокремити [[срібло]], «корольок» розбивають в тоненький лист і обробляють азотною к-тою, після чого зважують нерозчинний залишок золота.