Морська піхота УНР: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Дуліб (обговорення | внесок) |
Дуліб (обговорення | внесок) |
||
Рядок 149:
Тоді Симон Петлюра, відкинувши пропозицію [[Остроградський Михайло Михайлович|Михайла Остроградського]], багатьох інших військових фахівців та президента ЗУНР [[Євген Петрушевич|Євгена Петрушевича]], що пропонували головний удар направити на Одесу, основним напрямком військових дій обрав Київ. Час показав, що втрата Одеси і флоту призвела до повної ізоляції УНР і унеможливила міжнародну допомогу, закупку і доставку морем припасів для українського війська.
На думку багатьох дослідників, Головний отаман військ УНР допустився стратегічної помилки. Французи і британці, союзники Польщі, не могли б більше ігнорувати Україною і це дало б можливість через одеський порт організувати міжнародну допомогу Україні, якої відчутно не вистачало. Також могла б змінитися й політика Антанти в цілому, переговори з якою в Яссах на той час вели уповноважені уряду УНР [[Мацієвич Костянтин Андріанович|Кость Мацієвич]] та контр-адмірал [[Остроградський Михайло Михайлович|Михайло Остроградський-Апостол]].
В цей же час, після звільнення Києва, на Дніпрі почала формуватися Дніпровська воєнна флотилія та Дніпровський флотський півекіпаж, в дивізії морської піхоти з'явився [[Бронепотяг “Чорноморець”| бронепотяг "Чорноморець"]]. В Камянець-Подільському генерал-хорунжим В. Савченко-Більським організовувалася Гардемаринська школа.
| |||