Об'єднання Німеччини: відмінності між версіями

На початку XIX століття стан німецьких шляхів погіршився до страхітливого​ступенястрахітливого. Як іноземні, так і місцеві мандрівники гірко скаржились на стан військвих доріг ({{lang-de|Heerstraßen}}), які раніше підтримувались для зручності переміщення військ. Коли через німецькі держави перестало проходити військове перехрестя, тим не менш, стан доріг поліпшився; протяжність доріг з твердим покриттям в Пруссії збільшилась з 3800&nbsp;км в 1816&nbsp;році до {{formatnum:16600}}&nbsp;км в 1852 році, чому частково допоміг винахід [[щебінь|щебеню]]. В 1835&nbsp;році [[Генріх фон Гагерн]] писав, що дороги, це «вени і артерії політичного організму&nbsp;…» та передбачив, що вони сприятимуть свободі, незалежності і процвітанню<ref>Sheehan, С. 465.</ref>. Коли люди стали подорожувати, вони вступали в контакт з іншими людьми, в поїздах, в готелях, в ресторанах, а дехто і на фешенебельних курортах, таких як курорт в [[курзал Баден-Баден|Баден-Бадені]]. Водний транспорт також покращився. Блокади на Рейні були зняті за наказами Наполеона, до 1820&nbsp;року парові двигуни звільнили річкові човни від громіздкої системи людей і тварин, що тягнули їх вгору проти течії. Вже в 1846&nbsp;р. 180 пароплавів курсували німецькими річками і [[Боденське озеро|Боденським озером]], мережа каналів простягалась від [[Дунай|Дунаю]], [[Везер]]а і [[Ельба (річка)|Ельби]]<ref>Sheehan, С. 466.</ref>.