Об'єднання Німеччини: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 70:
[[File:Wartburg demonstration 1817.jpg|thumb|right|В жовтні 1817&nbsp;року, близько 500 студентів зібрались в замку Вартбург, де [[Мартін Лютер]] знайшов притулок понад три століття раніше, аби виступити з демонстраціями на користь національного об'єднання. Вартбург був обраний через символічне значення для німецького національного характеру. Сучасна кольорова гравюра на дереві<ref>Sheehan, сс. 460–470. [http://germanhistorydocs.ghi-dc.org/sub_image.cfm?image_id=426&language=english German Historical Institute]</ref>.]]
 
На початку XIX століття стан німецьких шляхів погіршився до страхітливого​ступенястрахітливого. Як іноземні, так і місцеві мандрівники гірко скаржились на стан військвих доріг ({{lang-de|Heerstraßen}}), які раніше підтримувались для зручності переміщення військ. Коли через німецькі держави перестало проходити військове перехрестя, тим не менш, стан доріг поліпшився; протяжність доріг з твердим покриттям в Пруссії збільшилась з 3800&nbsp;км в 1816&nbsp;році до {{formatnum:16600}}&nbsp;км в 1852 році, чому частково допоміг винахід [[щебінь|щебеню]]. В 1835&nbsp;році [[Генріх фон Гагерн]] писав, що дороги, це «вени і артерії політичного організму&nbsp;…» та передбачив, що вони сприятимуть свободі, незалежності і процвітанню<ref>Sheehan, С. 465.</ref>. Коли люди стали подорожувати, вони вступали в контакт з іншими людьми, в поїздах, в готелях, в ресторанах, а дехто і на фешенебельних курортах, таких як курорт в [[курзал Баден-Баден|Баден-Бадені]]. Водний транспорт також покращився. Блокади на Рейні були зняті за наказами Наполеона, до 1820&nbsp;року парові двигуни звільнили річкові човни від громіздкої системи людей і тварин, що тягнули їх вгору проти течії. Вже в 1846&nbsp;р. 180 пароплавів курсували німецькими річками і [[Боденське озеро|Боденським озером]], мережа каналів простягалась від [[Дунай|Дунаю]], [[Везер]]а і [[Ельба (річка)|Ельби]]<ref>Sheehan, С. 466.</ref>.
 
Якими важливими не булу б ці поліпшення, їх неможливо порівняти з ефектом залізниці. Німецький економіст [[Фрідріх Ліст]] назвав залізниці і митний союз «сіамськими близнюками», підкресливши важливість їхньої взаємної залежності<ref>Sheehan, сс. 467–468.</ref>. Він був не один: поет [[Август Генріх Гофман фон Фаллерслебен]] написав вірш, в якому звеличив досягнення митного союзу, перелічивши на початку товари, які внесли більший вклад для німецької єдності, аніж політика чи дипломатія<ref>Sheehan, С. 502.</ref>. Історики [[Німецька імперія|Другого рейху]] згодом назвали залізниці першим показником єдиної держави; патріотичний романіст [[Вільгельм Раабе]] писав: «Німецька імперія була створена першою залізницею&nbsp;…»<ref>Sheehan, С. 469.</ref> Не всі вітали ''залізного монстра'' з ентузіазмом. Прусський король [[Фрідріх Вільгельм&nbsp;III]] не бачив жодних переваг в подорожі з [[Берлін]]а в [[Потсдам]] на декілька годин швидше, а Меттерніх взагалі відмовився від подорожі залізницею. Інші переймались питанням, чи є залізниця «злом», що псує краєвид: вірш 1838&nbsp;р. [[Ніколаус Ленау|Ніколауса Ленау]] ''An den Frühling'' (до весни) оплакував знищений залізницею стародавній спокій німецького лісу<ref>Sheehan, С. 458.</ref>.