Об'єднання Німеччини: відмінності між версіями

Формальне '''об'єднання [[Німеччина|Німеччини]]''' в політично та адміністративно єдину [[Національна держава|національну державу]] офіційно відбулосьвідбулося [[18 січня]] [[1871]] р. в Дзеркальній залі [[Версальський палац|Версальського палацу]] у [[Франція|Франції]]. Князі німецьких держав зібралися аби проголосити [[Вільгельм I Гогенцоллерн|Вільгельма]] Прусського імператором [[Німецька імперія|Німецької імперії]] після капітуляції Франції у [[Франко-пруська війна|франко-пруській війні]]. Неофіційно, перехід більшості німецькомовних народів до федеративної держави тривав протягом майже століття. Об'єднання виявило ряд кричущихрязючих релігійних, мовних, соціальних та культурних відмінностей серед жителів нової нації, тому акт 1871 р. можна представити як лише один епізод в послідовності більшого процесу об'єднання.

[[Священна Римська імперія]], що включала понад 300 незалежних держав, була фактично розпущена, коли імператор [[Франц II (імператор Священної Римської імперії)|Франц II]] зрікся престолу ([[6 серпня]] [[1806]] р.) під час [[Війна третьої коаліції|війни Третьої коаліції]]. Незважаючи на правовий, адміністративний та політичний безлад, спричинений розпадом імперії, народи німецькомовних держав старої імперії мавмали спільні мовні, культурні та правові традиції, посилені завдяки досвіду [[Велика французька революція|Французької революції]] і [[Наполеонівські війни|наполеонівських воєнвійн]]. Європейський [[лібералізм]] пропонував інтелектуальну основу для об'єднання, кинувши виклик [[династія|династичним]] і [[абсолютизм|абсолютистським]] моделям соціальної та політичної організації, його німецький прояв підкреслив важливість спільних традицій, освіти та мовної єдності народів у географічному регіоні. З економічної точки зору створення [[Німецький митний союз|митного союзу]] ({{lang-de|Zollverein}}) 1818 року, і його подальше розширення для включення інших держав Німецького союзу послабило конкуренцію між та в серединівсередині країн союзу. Нові види транспорту сприяли діловим і туристичним поїздкам, створюючи нові зв'язки, а іноді і конфлікти серед німецькомовних мешканців Центральної Європи.

Модель дипломатичних сфер впливу, встановлених на [[Віденський конгрес|Віденському конгресі]] в 1814—1815 рр. після [[Наполеонівські війни|наполеонівських воєн]] закріпила домінування [[Австрійська імперія|Австрії]] в Центральній Європі. Однак, учасники переговорів у Відні не врахували зміцнення Пруссії і не передбачили змагання Пруссії проти Австрії за лідерство серед німецьких держав. Цей [[німецький дуалізм]] запропонував два розв'язки задачізавдання об'єднання: [[Малонімецький шлях об'єднання Німеччини|малонімецький]] (Німеччина без Австрії) та [[Великонімецький шлях об'єднання Німеччини|великонімецький]] (Німеччина та Австрія разом).

Історики не дійшли спільної думки щодо того, чи мав [[Отто фон Бісмарк]] генеральний план розширення [[Північнонімецький союз|Північнонімецького союзу]] 1866 року для приєднання досі незалежних німецьких держав в єдине ціле, або ж він просто прагнув розширити владу [[Королівство Пруссія|Королівства Пруссія]]. Вони дійшли висновку, що інші чинники, на додаток до впливу «[[Реальна політика|реальної політики]]» Бісмарка примусили ряд ранніх держав змінити політичні, економічні, військові та дипломатичні відносини в XIX столітті. Реакція на данський і французький [[націоналізм]]и створила умови для прояву німецької єдності. Військові успіхи, особливо Пруссії, в трьох регіональних війнах породили ентузіазм і гордість, якою могли скористатись політики для об'єднання. Цей досвід нагадував пам'ять про взаємне досягнення в наполеонівських війнах, особливо [[Війна шостої коаліції|Визвольної війни]] 1813—1814 рр. Поява Німеччини без Австрії, політичне та адміністративне об'єднання в 1871 році принаймні тимчасово розв'язало проблему дуалізму.