Відмінності між версіями «Кармеліти босі»

нема опису редагування
м (Вилучив файл St-John-of-the-Cross.jpg, оскільки він був вилучений з Wikimedia Commons користувачем Jameslwoodward. Причина: Per [[commons:Commons:Deletion reques...)
* о. Ісидор Д'Сільва
* о. Жан Жозеф Бергар
 
== Босі кармеліти в Україні ==
 
Монастир Ордену босих кармелітів (Fratres Discalceati Ordinis Beatissimae Virginis Mariae de Monte Carmelo) у Вишневці був закладений у 1645 р. представником українського князівського роду Вишневецьких, руським воєводою Яремою Вишневецьким (1612—1651). Через військові дії монастир неодноразово був зруйнований. Будівництво нових споруд монастиря було завершене стараннями та коштом князя Михайла Серватія Вишневецького (1680—1744), великого гетьмана Великого князівства Литовського. Будівельні роботи проходили з 1720 р. до 1740 р. Від 1724 р. ними керував архітектор Якуб Дапре Блажей (Dapres Blangey). Монастирський костел мурувався як родовий мавзолей, мав 11 вівтарів, авторами яких були Каспер Колерт (Kolert) і Криштофт Зейнер (Seyner) (1733 р.). Тут знайшов вічний спочинок Михайло Серватій Вишневецький та його рано померлі діти.
 
У XVIII ст. за церковним адміністративно-територіальним ус троєм Ордену монастир відносився до його Польської провінції, що мала назву Святого Духа (Provincia Polona Sanctus Spiritus), і носив ім'я св. Архангела Михаїла (Conventus Visniovecensis sub Titulo Sancti Michaelis Archangeli). На 1772 р. монастир налічував 16 ченців. У другій половині XVIII ст. на українських етнічних землях, окрім Вишневця, діяли ще чотири монастирі Ордену босих кармелітів: у Бердичеві (37 ченців), Львові (31 чернець), Перемишлі (21 чернець), Кам'янці-Подільському (16 ченців), і дві резиденції: у Купині (7 осіб) та Милятині (10 осіб).
 
Монастир як осередок релігійної культури та ідеології виконував місію, що полягала у поширенні та ствердженні римо-католицького віросповідання на етнічних українських землях, задоволенні запитів і потреб мешканців римо-католицького віросповідання регіону. Вишневецькі отці кармеліти виконували душпастирську місію, маючи свою парафію, до якої на 1804 р. відносилися місто Новий Вишневець з передмістями та 7 навколишніх сіл, прихід налічував 678 віруючих. Вони готували послушників Ордену до прийняття духовного сану й майбутньої діяльності в його лавах. Ченці керували діяльністю братств, котрих при монастирі було чотири: найдавніше — Братство Святого Образу з 1685 р., Братство св. Йозефа з 1714 р., Братство св. Теклі з 1761 р. та Братство Янголів Охоронців з 1768 р. Місцеві ченці займалися письменницькою творчістю. Літературні доробки їх публі кувалися в друкарнях Бердичева, [[Львів|Львова]], Кракова, Варшави. Отці кармеліти прислужилися і на освітянській ниві, побудувавши і утримуючи власним коштом парафіяльну школу, яка функціону вала з кінця XVIII ст. На утриманні монастиря були шпиталь і аптека. Окрім того, монастир мав господарство, яке необхідно було вести для підтримання життєдіяльності обителі. Для задоволення релігійних, інтелектуальних, громадських і господарських потреб монастир мав значну бібліотеку. В 1816 р. вона налічувала 1327 томів, переважно духовної тематики: 23 томи — твори отців церкви, праці теологів — 215 томів, проповіді — 277 томів, історія церкви — 80 томів, світська історія — 140 томів, риторика — 58 томів. Поезія становила 31 том, медична та юридична літерату ра — по 20 томів.
 
==Джерела==
[http://medievist.org.ua/statti/knigozbirna-monastira-ordenu-bosih-karmelitiv-u-visnevci-istoria-ta-knigoznavca-harakteristika-fondu Ірина Ціборовська-Римарович. Книгозбірня монастиря Ордену босих кармелітів у Вишневці: історія та книгознавча характеристика фонду.]
 
<gallery widths="225px" heights="250px">
1298

редагувань