Друз Молодший: відмінності між версіями

'''Тіберій Друз Клавдій Юлій Цезар Нерон''' ({{lang-la|Drusus Iulius Caesar}}? *7 жовтня 13 року до н.е. — † 14 вересня 23 року н.е.) — політичний та військовий діяч Римської імперії.

Походив з роду [[Клавдії]]в. Син імператора [[Тіберій|Тіберія]] та Віпсанії Агріппіни. Чоловічу тогу він отримав запізнілоз запізненням, після повернення його батька з Родосу у 2 році н.е., тобто у 16 років. Його батько був усиновлений [[Октавіан Август|Октавіаном Августом]] незабаром після повернення, проте шанси Друза на трон сильно погіршилися через те, що Тіберій був змушений усиновити популярного і трохи більш старшого [[Германік]]а. Незабаром після усиновлення батька римські вершники у 4 році зробили Друза princeps iuventutis. У 7 році до н.е. стає членом [[Колегія понтифіків|колегії понтифіків]], а у 8 році — [[Авгури|авгурів]]. У 11 році стає квестором. Після смерті Августа Друз повинен був оголосити значну кількість паперів, які залишив після себе імператор і тримати потім надгробну промову на честь померлого зі старої трибуни, від якої, ймовірно, до нас дійшов один фрагмент. У 14 рцоіроці Друз разом із Сеяном відправився до паннонської армії, щоб привести її легіони до покори. В цьому ж році стає членом колегій [[Арвальські брати|арвальських братів]] та августалів.

У 15 році обирається [[консул]]ом (разом з Гаєм Норбаном Флаком). З 16 до 20 року він керував првоінцією[[Іллірік (римська провінція)|провінцією Ілірик]] в якості проконсула. Тут Друз прийняв капітуляцію маркоманського вождя Маробода, за що отримав овацію, яка святкувалася 28 травня 20 року.

Друз був братом і колегою Германіка і імператор ретельно уникав віддавати перевагу одному з них і обидва жили в добромудобрій взаємній згоді. За успіхи Германіка на Сході обидва брати отримали у 19 році триумфтріумф і триумфальнітріумфальні арки при храмі Марса Месника. У 21 році вдруге стає консулом (разом із своємсвоїм батьком імператором Тіберієм). Після смерті Германіка, Друз став єдиним спадкоємцем, а його батько позначив це наданням йому трибунскойтрибунскої влади у 22 році. В Ілірику Друза відвідав його Гней Кальпурній Пізон, який хотів виграти процесіпроцеси щодо смерті Германіка, однак Пізонові не вдалося привернути на свій бік Друза, який повернувся до [[Італія (римська провінція)|Італії]], щоб вітати з поверненням додому — у Тарраціні — удовувдову його друга — Германіка. Супроводжував її до Риму й був присутнім там на поминках Германіка. В цей час стає [[Quindecimviri Sacris Faciundis|квіндецемвіром свящейннодійств]].

В подальші роки Друз не втручався у державні справи, однак зростаючий з кожним днем ​​вплив Сеяна починав турбувати його, він вже почав здогадувався, що мова йде про спадкоємництво трону. Почало доходити до різких сцен, врешті—решт Друз вдарив [[Луцій Елій Сеян|Сеяна]] по обличчю. Сеян прагнув помститися йому за допомогою Лівілли, дружини Друза. Щоб легше було схилити її до зради своєму чоловіку та його вбивства, Сеян спокусив її, тож отримував тепер точні відомості про плани й думки свого ворога. Вони зуміли дати Друзу повільно діючу отруту, від якогоякої він помер 14 вересня 23 року. Здавалося, що він помер від хвороби, однак 8 років потому, після падіння Сеяна, судовим розслідуванням було встановлено, що лікар Лівілли приготував отруту, яку було подано Друзові одним з його слуг.

Мав не дуже велику, але енергійну голову, обличяобличчя не таке гарне, як у його батька, лоб плаский та низький, частково закритий волоссям, однак великий вигнутий ніс особливо відрізняв його від інших Клавдіїв.

Друз був гордим Клавдієм, проте не виділяється особливим розумом, пристрасним, чуттєвим і навіть жорстоким. Незважаючи на це, спадкоємець був популярний у столиці. Знали про його розпутне життя у Римі та військовому таборі, але прощали йому це, коли порівнювали з ним його похмурого, недовірливого батька. Після смерті Друза народ збирав гроші, щоб поставити йому статую, напис якої зберегласязберігся. Втім офіційний траур, проти звичаю, був скорочений Тіберієм.