Придніпровський хімічний завод: відмінності між версіями

==Діяльність==
 
З [[1946]] по [[1972]] рік підприємство займалося збагаченням [[уран]]у (виробництво його закису-окису) - на заводі перероблялось 65% уранових руд Радянського союзу<ref>{{cite web| url=http://dic.dp.ua/dniprodzerzhynsk-ekologichni-problemy/sxovyshha-uranovyx-vidxodiv-v-dneprodzerzhinske/| title=Сховища уранових відходів в днепродзержінське| language=фр. | trans_title = |publisher= | accessdate=}}</ref>. У [[1974]] році почалися спроби переробки [[Тепловидільний елемент|тепловидільних елементів]], але у зв’язку зі зростанням кількості онкологічних хвороб у місті від цієї ідеї відмовились.
 
Промисловий цикл з виробництва продукції ядерної галузі охоплював підприємства на теренах всього [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|Радянського Союзу]], а ПХЗ був його важливою ланкою. Постачання сировини відбувалось з різних територій колишнього СРСР: [[апатит]] - [[Кольський півострів]], уранові руди - [[Мангишлак (півострів)|Мангишлак]] ([[Казахстан]]), [[Жовті Води]], де, одночасно із будівництвом ПХЗ, відбувалось будівництво [[Східний ГЗК|Східного гірничо-збагачувального комбінату]] з видобування уранової руди.