Придніпровський хімічний завод: відмінності між версіями

==Діяльність==
 
ДоЗ [[19721946]] рокупо головною[[1972]] сфероюрік діяльностіпідприємство підприємствазаймалося було збагаченнязбагаченням [[уран]]у (виробництво його закису-окису). У [[1974]]-му році почалися спроби переробки [[Тепловидільний елемент|твелівтепловидільних елементів]], але у зв’язку зі стрімким зростанням кількості онкологічних хвороб у місті від цієї ідеї дуже швидко відмовились.
 
ЗаводПромисловий бувцикл важливоюз ланкоювиробництва упродукції промисловому циклі,ядерної щогалузі охоплював весьпідприємства колишнійна теренах всього [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СоюзРадянського Союзу]]., Сировинаа дляПХЗ виробництвабув постачаласяйого важливою ланкою. Постачання сировини відбувалось з різних територій колишнього СРСР: [[апатит]] - [[Кольський півострів|Кольського півострова]], ([[апатиткрейда]]), казахського- [[Мангишлак (півострів)|МангишлакаМангишлак]] та([[Казахстан]]), сусідніхуранові руди - [[Жовті Води|Жовтих Вод]], (де, майже одночасно зіз будівництвом ПХЗ, буловідбувалось зведено СГЗК —будівництво [[Східний ГЗК|СхіднийСхідного гірничо-збагачувальнийзбагачувального комбінаткомбінату]] з видобування уранової руди).
 
Згодом відбулось розчленування заводу на декілька підрозділів. Зокрема першим було відділено ДП «[[Бар’єр]]», яке займалось доглядом за місцями захоронення відходів заводу. На базі підприємства було створено 12 окремих компаній, серед яких найпотужнішими є: [[Державне науково-виробниче підприємство «Цирконій»]], [[Державне підприємство «Смоли»]], [[ЗАТ «Амофос»]], [[Придніпровський державний металургійний завод]] та [[Придніпровський завод кольорових металів]].
 
==Екологія==