Відмінності між версіями «Bad Company»

16 байтів додано ,  9 років тому
нема опису редагування
Попередня участь Роджерса та Керна у ''Free'', а Ралфса у [[Mott The Hoople]] надали ''Bad Company'' статус блюзового супергурту. Їх стиль — динамічний вокал поряд з важкими, виразними гітарними рифами, який вони презентували на бестселерівському дебютному альбомі, що його видала власна фірма гурту [[Led Zeppelin]] — «Swan Song», дуже нагадував гурт Free. Чергові платівки, записані у другій половині сімдесятих років, принесли гурту успіх по обидва боки Атлантики, а кілька великих турне ще підкріпили їх популярність. Чималу популярність здобув гурт і кількома синглами з хітовими творами, наприклад, «Can't Get Enough», «Movin» On", «Feel Like Makin' Love», «Young Blood». «Rock'n'Roll Fantasy» та «If You Needed Somebody».
 
Після трирічної перерви [[1982]] року з'являється їх альбом «Rough Diamonds», який потрапив у британський Тор 20, а в США піднявся до двадцять шостого місця. Однак у червні [[1983]] року після майже десятирічної діяльності гурт розпався. Проте у квітні [[1986]] року музиканти знову зібрались, щоправда місце Роджерса цього разу зайняв екс-вокаліст формації Теда Нуджента Брайн Хоу (''Brian Howe''). Цим складом ''Bad Company'' записали платівку «Fame & Fortune», а вже після її видання Баррелла замінив Стів Прайс (''Steve Price''). Однак чергові лонгплеї, як і попередній, були лише блідою копією минулих досягнень. Щоправда альбом «Holy Water» користувався чималим успіхом у США і здобув там статус «платинової платівки». У подібному стилі був зроблений альбом «Here Comes Trouble», до якого ввійшов хітовий твір «How About That».
 
[[1993]] року гурт випустив перший у своїй кар'єрі концертний лонгплей «Live — What You Hear is What You Get».
 
===Мік Ралфс===
* [[1985]]: Take This!
 
{{без джерел}}
430

редагувань