Безклубенко Сергій Данилович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 85:
1983 - теп.час — професор Київського національного університету культури і мистецтв.
Автор нарисів, оповідань, сценаріїв кіно- та телефільмів («Город-рабочий», «Два життя», «Кочегарка», «Робітнича династія», «Зустріч з молодістю» та ін.
Автор сценаріїв та ведучий телевізійних передач «Шахтарська слава» (прототип відомих Останкінських «Вогників»), програми на морально-етичні теми «На годинку!» (за листами телеглядачів); автор першого «підземного» (з вуглевидобувної лави шахти «Жовтнева» м.Донецька) телевізійного репортажу для програми «Єстафета новин» Центрального телебачення (м. Москва), автор сценаріїв та ведучий серії репортажів (у циклі «Кінолітопис трудової звитяги») про спорудження шахти «Краснолиманська» ( м. Димитров Донецької області») та ін.
Автор численних наукових публікацій, в тому числі монографічних досліджень у різних галузях художньої культури. Основні з них: «Соціальна природа мистецтва». – К., 1972; «Телевизионное кино. Очерк теории». – К., 1975; «Социальная сущность искусства». – М., 1976; «Природа искусства. О чем размышляют, о чем спорят философы». – М., 1982; «Грани творческого метода». – К., 1986; «Музы на ложе Прокруста». – К., 1988; «Сокрушение идолов». – К., 1989; «Кіномистецтво та політика». – К., 1995; «Українське кіно. Начерк історії». – К., 2001; «Етнокультурологія. Критичний аналіз наукових та методологічних засад». – К., 2002; «Теорія культури». – К., 2002; «Політекономія мистецтва». – К., 2004; «Відеологія». – К., 2004; «Всезагальна теорія та історія мистецтва». – К., 2004; «Українська культура: погляд крізь віки». – Ужгород, 2005; «Український енциклопедичний кінословник», т. І. Основні поняття та терміни. – Вінниця, 2006; «Ошибка дона Христофора Колумба. Ироническая повесть в 2–х частях. Ч.І. «Ирония судьбы». – К., 2005; Ч.ІІ. «Ирония истории». – К., 2006; «Основи філософських знань. Курс лекцій для студентів мистецьких факультетів ВНЗ». – К., 2007, Мистецтво: терміни та поняття. Ілюстроване енциклопедичне видання у 2–тт. Т.І. – К.., 2008, т ІІ. – К.,2010 та ін.
Організовував створення театрів Драми і комедії, Молодіжного, Дитячого музичного, другого лялькового – у Києві, Юного глядача – у Запоріжжі та Сумах, Будинків органної та камерної музики у Києві та ряді областей, духового та естрадно-симфонічного оркестрів у Києві, ряду художніх колективів (Театр пісні, Ансабль класичного балету, Ансамбль автентичної народної пісні) та ін.
=== Нагороди та відзнаки ===
Одержав звання Лауреата Спілки кінематографістів СРСР (1982, Перша премія, за книгу «Телевизионное кино. Очерк теории»), Заслуженого діяча культури Польщі (1979), Заслуженого працівника освіти Угорщини (1980), Почесного громадянина м. Х’юстона (штат Техас, США) (1978), Заслуженого працівника культури України (2002), Орден Дружби народів (1982) і пам’ятну медаль до 100–річчя визволення Болгарії від турецької неволі, Почесні Грамоти від Алтайського краю і Президії Верховної Ради РРСФР, Верховної Ради Азербайджану та України.
== Посилання ==
| |||