Чота Крилатих (пластовий курінь): відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 65:
'''Літопис команди «Чота Крилатих».'''
'''01.06.1926р.''' – у м.[[Сокалі]] Львівського воєводства, група старших пластунів утворила Самостійний гурток УСП під назвою «Крилаті». Він працював під опікою Івана Сокола, колишнього офіцера УГА і мешканця м. Сокаля.
'''22.01.1927р.''' – гурток УСП «Крилаті» з осідком у м. Сокалі, перетворено вже на Підготовчий курінь УСП «Крилаті» у складі 17 членів. Курінним обрали ст.пл.розв. Володимира Стефанишина.
Рядок 71:
'''23.05.1927р.''' – Головна Управа УУСП у складі ВПК у Львові, внесла до реєстру 7-й курінь старших пластунів «Крилаті» з осередками у Сокалі та Львові.
'''12.06.1929р.''' – у Львові Видавнича кооператива «Червона Калина» випустила пригодницьку повість «Чота Крилатих» [[Юрія Шкрумеляка]]. З її появою, назву куреня змінено на «Чоту Крилатих», коротка «ЧоК». У курені було 28 осіб.[[File:Ю.Шкрумеляк "Чота Крилатих".jpg|thumb|150px]]
'''30.12.1930р.''' – на лаві підсудних поміж 35-ма сокальськими пластунами, перебувало 19 членів 7-го куреня УСП «Чота Крилатих». Згодом їх звільнили.
'''16.03.1931р.''' – на Раді
'''16.06.1934р.''' – з приводу вбивства у Варшаві членом ОУН міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Перацького, поміж арештованими опинилося 10 членів 7-го куреня УСП «Чота Крилатих».
'''31.07.1936.''' – на Радах осередків членів «ЧоК», що відбувся таємно у Львові і Сокалі, схвалили припинити всяку пластову діяльність з причин арешту деяких членів куреня і виїздом більшості закордон для продовження навчання і в пошуках праці.
[[File:ChoK 1962.jpg|thumb|left|120px]]
'''04.12.1942р.''' – у Львові відомий гестаповець-кат Віллі Вірзінг замордував у в’язниці по вул. Лонського Івана Климіва –«Легенду», провідника ОУН, курінного 7-го куреня УСП «Чота Крилатих».
'''30.06.1944р.''' – у Дрогобицькій обл. створено мішану бойову чоту УПА «Крилаті», що входила до складу Воєнної Округи ч.5 «[[Маківка]]». У її складі було кілька колишніх членів 7-го куреня УСП «Чота Крилатих», які не склали збрї перед більшовиками.
'''04.10.1945р.''' – у м.Авгсбурзі, Німеччина створили Самостійний гурток УСП під назвою «Сокіл», який згодом став основою у відновленні Команди УСП-УПС «Чота Крилатих».
'''24.05.1946р.''' – у м. Авгсбурзі, Німеччина у таборі переселених осіб «Зомме Казерне», гуртки старших пластунів «Сокіл», «Медвідь» і «Тигр», об’єдналися у Підготовчий курінь УСП ім. Полковника Євгена Коновальця.[[File:ChoK 1947.jpg|thumb|]]
'''15.07.1946р.''' – Рада Куреня схвалила обрати Куреню назву «Чота Крилатих». Гуртки старших пластунів «Тигр» і «Медвідь» переіменовано на «Орел» і «Крук». Гурток «Сокіл» зберіг свою попередню назву, це ж зробив і гурток старших пластунів «Ворон», який щойно долучився до Креня.
'''Осінь 1947р.''' – з Німеччини в Україну підпільно кур’рами ОУН для звязку зі збойним підпіллм, рушили члени Команди «ЧоК»: ст.пл.уч. Петро Віротюк – «Ворона» і ст.пл.уч. Микола Ластович – «Чайка», а згодом і ст.пл.уч. Михайло Романів – «Сокіл». Виконуючи перший Головний Обов’язок Пластуна, на правах бійців Першої Стежі «ЧоК», відлетіли в Україну і шлях до Великої Мети, окропили кров’ю. Точної інформації про їх подальшу долю немає і тому в Курені «ЧоК» вони вважаються досі живими.
[[File:Cht16g.tif|thumb|left]]
[«Чота Крилатих»] запозичила свої курінні звичаї та назви з одноіменної пригодницької повісті Юрія Шкрумеляка, в якій йдеться про створення чоти Січових Стрільців, які мали псевда птахів і звірів. Вони уславилися участю у Визвольній боротьбі 1918-1920 рр. Патроном «ЧоК» обрано постать Коновальця Євгена Михайловича, полковника армії УНР і коменданта корпусу Січових Стрільців, творця-провідника УВО та ОУН. Курінною піснею «ЧоК» є марш « Гей, у нас крила молоді», написаний Володимиром Гайдуком в м.Авгсбурзі в 1946р. , але більш відомою стала таборова пісня Друга чота, чота крилатих». У «ЧоК» вживається таке вітання: привіт «як ти чуєшся з гори на долину?», відповідь «як той казав!».
Команда «Чота Крилатих» об’єднує 7-й курінь УСП Ключ Чайка і 18-й курінь УПС Ключ Ворона. На чоліобидвох куренів стоїть Великий Крук. Члени «ЧоК» у діаспорі, об’єднані у Стежі, мешкають сьогодні в Австралії, Канаді, США. [[File:ChoK 1957.jpg|thumb|]]
У м. Нью-Йорку, США в 1955р. пл.сен. Микола Василик, ЧоК став засновником і першим зв'язковим Підготовчого куреня УПЮ ім. Євгена Коновальця. Надалі його зв’язковими і виховникми буличлени команди «ЧоК», а 21 січня 1968р. відбулося урочисте посвячення прапору 21-го куреня УПЮ ім.Є.Коновальця у Нью-Йорнку. Цей курінь діяв до середини 1980-х років.
'''Влітку 1965р.''' відбувся спеціалізований табір морського, летунського і гірського пластування. Його організаторами виступила низка куренів УСП: 1-й Ватаги «[[Бурлаки]]», 3-й Племені «[[Лісові Чорти]]», 7-й Команди «[[Чота Крилатих]]», 23-й Загону «[[Червона Калина]]», 25-й залоги «[[Чорноморці]]», 27-й З'єднання «[[Хмельниченки]]», 29-й Племені «[[Сіроманці]]», 31-й Племені «[[Вовкулаки]]». Це був єдиний табір спеціалізованого пластування у трьох ділянках, організований у США за участю старшо-пластунських куренів. Про цей пластовий табір пл.сен.кер.Михайло Пежанський змонтував 16мм. фільм, що демонстрували по пластових станицях і таборах.
[[File:ЧоК.jpg|thumb|left]]
'''Станом на 1975р.''' обидва курені Команди «ЧоК» налічували близько 80-ти членів. Однак у наступні 29 років відбулося поступове зменшення членіз з причин старіння давніх членів і браком належного поповнення новими.
Станом на 1994р. Команда «ЧоК» налічувала 8 членів у 7-му курені УСП Ключа Чайки та 35 членів у 18-му курені УПС Ключа Ворона, разом 43.
В Україну члени «ЧоК» стали активно навідуватися з літа 1993р.: так кілька членів 18-го куреня УПС брали участь у ЮМПЗ у Львові, пл.сен.кер. Юрій Даревич був виховником на вишколі пластових впорядників у Донецьку в червні ‘93р., ст.пл. Данило Даревич був інструктором на Міжкрайовому ЮнацькомуВишкільному Таборі «[[Золота Булава]]» на Тернопільщині, пл.сен.кер. Онуфрій Цабанюк у своєму родинному містечку Ворохті на Івано-Франківщині здійснив спроби закласти пластову станицю і Стежу прихильників 18-го куреня УПС Команди «ЧоК», ст.пл.скоб Андріан Мандзій з 1993р. бере участь в архіологічних розкопках у Кам’янці-Подільському.
[[File:ЧоК-1993.jpg|thumb|]]
'''У серпні 1998р.''' ст.пл. Данило Даревич,ЧоК і ст.пл.скоб Михайло Винницький, ЧоК брали участь у проведенні таборів для дітей сиріт, організовані Тованистом «Приятелі дітей» у Канаді, що відбулися у м.Ворохті .
Вперше спробу створити Стежу прихильників Команди «ЧоК» в Україні здійснив улітку 1993р. пл.сен.кер. Онуфрій Цабанюк, ЧоК приїхавши з Мельбурну, Австралія у своє батьківське містечко Ворохта Яремчанського р-ну Івано-Франківської обл. Тут він згуртував Стежу «ЧоК» 7 членів УПС і 2 членів УСП, однак з його відїздом до Австралії, вони стали повністю бездіяльними. На листи Проводу Команди «ЧоК» не відповідали.
Однак, по-справжньому ідея «Чоти Крилатих» прижилася у [[с.Луквиця]] Богородчанського району Івано-Франківської обл. Тут група пластунів сеньйорів у складі 7осіб, у мальовничій місцевості закладають пластову таборову оселю «Чота Крилатих». На ній, три роки поспіль, відбувається [[Крайовий Летунський Табір «Чота Крилатих»]] і два роки поспіль табір УПЮ рівня 1-2 проб «Скобині Крила»:
1-й КЛТ «ЧоК» в днях 10-24 серпня 1996р. за участю 31 особи. Комендант пл.сен.праці Михайло Оглоб’як.
2-й КЛТ «ЧоК» в днях 15-29 липня 1997р. за участю 21 особи. Комендант пл.сен.праці Михайло Оглоб’як.
3-й КЛТ «ЧоК» в днях 14-24 липня 1998р. за участю 18 осіб. Комендант пл.сен.праці Степан Красілич.
[[File:ЮМПЗ 1978.jpg|thumb|left]]
У часі 2-го КЛТ «Чота Крилатих» на пластовій оселі «ЧоК» 21 липня 1997р. при активному наполяганні писаря Проводу КЛТ «Чота Крилатих» ст.пл. Володимира Стецька /тоді ще члена 29 куреня УПС «Сіроманці»/, ввечері відбулися Установчі збори Стеж прихильників УСП-УПС «Чота Крилатих» за участі обидвох таборів – Летунського «Чота Крилатих» і Юнацького «Скобині Крила». Тут постали дві самостійні Стежі : 7-го куреня УСП Ключа Чайки і 18-го куреня УПС Ключа Ворона, кожна з власним Стежовим проводом:
Українська Стежа 7-го куреня УСП Ключа Чайки «ЧоК» у складі 4 членів. Стежовим обрали ст.пл. Валентина Кіжоватова, ЧоК.
| |||