Вікіпедія

Біда Дмитро Михайлович: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
→‎Джерела: Більше не розпізнається як ізольована стаття, removed: {{Ізольована стаття}} за допомогою AWB
Natk (обговорення | внесок)
129 редагувань
доповнення, оформлення
Рядок 1:
'''Дмитро Біда''' (*4 березня [[1919]]  р., с. [[Ясенів]] [[Броди|Бродівського]] району [[Львів]]ської обл.  — †[[1979]])  — видатний український [[флейта|флейтист]], педагог, основоположник сучасної львівської флейтової школи.
 
== Біографія ==
Народився у сім'ї селянина. Музичні здібності перейняв від матері, яка мала гарний голос і неабияку артистичність. У дитинстві Д. Біда любив імпровізувати, наслідуючи спів пташок, на власноруч зробленій [[сопілка|сопілці]]. У [[1935]]  р. він закінчує початкову школу у рідному селі; в цьому ж році вступає у військову музичну школу при державній консерваторії м. [[Катовіце]] ([[Республіка Польща|Польща]]), де навчається чотири роки (до [[1938]]), і, крім музичної, отримує також середню освіту. Всі 13 предметів, які проходив Д. Біда, зокрема спеціальності [[флейта]] (проф. Турковскі), [[скрипка]] (проф. П'ясецка), [[фортепіано]] (проф. Скшинська),  — відзначені в атестаті про закінчення школи відмінними оцінками.
 
[[Друга світова війна]] змусила Дмитра Михайловича перервати подальше навчання. Він повертається додому, працює на різних роботах: комірником на електростанції, художнім керівником самодіяльності. Служив у [[Радянська Армія|Радянській Армії]] з квітня [[1944]] до травня [[1946]]; перебував на території [[Республіка Польща|Польщі]] та [[Федеративна Республіка Німеччина|Німеччини]], був нагороджений медаллю «За Перемогу».
Рядок 11:
== Професійна діяльність ==
=== Львів ===
==== Виконавська діяльність ====
Вже з першого року навчання у консерваторії Д. Біда стає солістом симфонічного [[оркестр|оркестру]] Львівської [[філармонія|філармонії]]. У [[1949]] починає працювати викладачем у музичному училищі та спеціальнній музичній школі-інтернаті ім. [[Соломія Крушельницька|Соломії Крушельницької]], а у 1951 — старшим викладачем у Львівській консерваторії.
Вже з першого року навчання у консерваторії Д. Біда стає солістом симфонічного [[оркестр|оркестру]] Львівської [[філармонія|філармонії]].
 
В цей період почалася і виконавська діяльність Д. Біди: він виступав як соліст з оркестром Львівської обласної філармонії. У його виконанні львівська публіка мала змогу почути Концерт №2№ 2 [[Вольфганг Амадей Моцарт|В. А. Моцарта]], [[сюїта|Сюїту]] Сі-мінор [[Йоган Себастіан Бах|Й. С. Баха]], Фантазію на 2 українські теми [[Микола Лисенко|М. Лисенка]].
==== Педагогічна праця ====
 
У [[1949]] починає працювати викладачем у музичному училищі та спеціальнній музичній школі-інтернаті ім. [[Соломія Крушельницька|Соломії Крушельницької]], а у 1951 — старшим викладачем у Львівській консерваторії. Попри те, що Д. Біда працював у навчальних закладах Львова лише 7 років, основи сучасної львівської школи флейтової гри заклав саме він. Його учнями були відомі львівські музиканти і педагоги Юрій Смірнов (1928 — 1995, доцент Вищого державного музичного інституту ім. М. В. Лисенка), Іван Левкович (1936 — 2008, соліст Львівської філармонії, викладач спеціальної музичної школи-інтернату ім. Соломії Крушельницької).
=== Київ ===
З [[1957]] Д. Біда  — соліст оркестру [[Київський оперний театр|Київської опери]].
 
=== [[Ленінград]] ===
У травні [[1959]]  р. Дмитро Біда стає солістом заслуженого симфонічного оркестру Ленінградської філармонії під керівництвом знаменитого диригента [[Євген Мравінський|Євгена Мравінського]]. Варто зазначити, що лише цей оркестр у [[Радянський Союз|Радянському Союзі]] мав звання «Заслужений». Професійний рівень колективу, зокрема духової групи, був дуже високим. Оркестр постійно гастролював по всьому світу, але реалії того часу зазвичай змушували Д. Біду залишатися вдома: він мав за кордоном близьких родичів, тому був «невиїзним». Замість нього на гастролі їздили регулятори.
 
==== Квінтет духових інструментів ====
У [[1953]]  р., після Празького фестивалю та конкурсу виконавців на [[духові інструменти|духових інструментах]], відомий валторніст В. Буяновський організував Квінтет духових інструментів. Учасниками ансамблю стали лауреати конкурсу Л. Перепьолкін (флейта), В. Курлін ([[гобой]]), М. Ізмайлов ([[кларнет]]), Л. Печерський ([[фагот]]), В. Буяновський ([[валторна]]). З часом склад частково змінився, і партію флейти почав грати Д. Біда, а партію кларнета  — О. Захарін. Квінтет мав багатий [[репертуар]] і провадив активну концертну діяльність. Пізніше, з інціативи В. Буяновського, ансамбль був доповнений невеликим хореографічним колективом.
 
==== Діяльність як соліста ====
У 1961-19771961—1977 роки відбулося понад сорок [[концерт|концертів]] оркестру Ленінградської філармонії, в яких Дмитро Біда брав участь як соліст. Серед них  — концерт 24 лютого 1967 року, де прозвучало [[тріо]] [[Карл Марія Вебер|К. М. Вебера]] для флейти, [[віолончель|віолончелі]] і фортепіано; концерт 19 січня 1970 року, у якому Дмитро Біда виконав усі твори Моцарта для флейти з оркестром (Анданте, Концерт nbsp;№1№ 1, Концерт №2№ 2 і Концерт для флейти і [[арфа|арфи]]). 4 жовтня 1968 року, на концерті, присвяченому 60-річчю [[Давид Ойстрах|Давида Ойстраха]], Д. Біда виступив із цим славетним скрипалем: вони виконали Брандербурзький концерт № 4 Й. С. Баха для флейти, скрипки, [[клавесин|клавесина]] та струнного оркестру.
 
==== Педагогічна діяльність ====
В Ленінграді Д. М. Біда викладав у музичному училищі. Левову частку педагогічного матеріалу Д. Біда знав напам’ятьнапам'ять, тому навчав учнів на власному прикладі. Також Дмитро Біда написав декілька п'єс для флейти і фортепіано.
 
=== Видатні музиканти про Дмитра Біду ===
==== «Відгук» Головного диригента Ленінградської філармонії, народного артиста [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]], лауреата Ленінської премії Євгена Мравінського на соліста заслуженого колективу РСФСР симфонічного оркестру Ленінградської державної філармонії ====
«Музиканта, який би відповідав надзвичайно високим, зовсім специфічним вимогам, що ставляться до артистів Заслуженим колективом РСФСР симфонічним оркестром Ленінградської державної філармонії, знайти дуже важко.
Особливо це відноситься до осіб, які грають на духових інструментах, які є солістами, — подібно до солістів опери: вони повинні бути талановитими і володіти дуже великою майстерністю. У підсумках багатьох років пошуку, протягом яких нами було організовано декілька конкурсів, керівництво і Художня рада оркестру зупинила свій вибір на обдарованому флейтистові Дмитрі Біді. З того часу Д. Біда пропрацював три роки в оркестрі і довів, що вибравши його, керівництво оркестру не помилилося: невтомний трудівник, який не розлучається зі своїм інструментом, він швидко освоївся в оркестрі, ввійшов в ансамбль, добився визнання як колективу оркестру, так і багаточисленної аудиторії.
Свобода та віртуозність володіння інструментом поєднуються у Д. Біди з виключною благородністю звука і чудовою манерою виконання.
Сьогодні Д. Біда став одним з найцінніших працівників колективу і музикантом, на якого керівництво і колектив оркестру дивиться з симпатією, задоволенням і впевненістю в його майбутньому рості та успіхах!»
 
==== [[Давид Ойстрах]] про Дмитра Біду ====
«Творча діяльність Д. Біди різностороння та цікава. Це один з талановитих і своєрідних майстрів прославленого оркестру. Його гра приносить величезне задоволення. Свобода та віртуозність володіння інструментом поєднуються з винятковою свіжістю, чистотою звука і чудовою манерою виконання. Мені довелось диригувати Концертом № 1 (До мажор) Моцарта для флейти та арфи з оркестром. Д. Біда не лише володів блискучою технікою гри, але й показав, з яким натхненням і мудрістю потрібно грати музику Моцарта. Доказом великого таланту можуть послужити цого записи на платівки концертів [[Антоніо Вівальді|Вівальді]], [[Артур Онеґґер|Онеґґера]], [[октет|октету]] [[Стравінський Ігор Федорович|Стравінського]] та ін., в яких так радісно, прозоро, світло звучить флейта Д. Біди — видатного соліста заслуженого колективу.»
 
{{Дописую}}
 
== Джерела ==
# ''Карпяк А.'' Видатний син українського народу // МолодеМузичне музикознавствовиконавство. — (збірникК. уточнюється)1999 — Вип. 2, ст.157-165.
# ''Карпяк А.'' Спадкоємність традицій в історії флейтового мистецтва Львова // Записки НТШ: Праці музикознавчої комісії — Львів 2009 — т. CCLVIII. — ст. 158-165.
# ''Болотин С.'' Беда Дмитрий Михайлович // Биографический Соварь музыкантов-исполнителей на духовых инструментах.  — Ленинград: Музыка, 1969.
 
Рядок 49 ⟶ 60:
[[Категорія:Випускники Львівської консерваторії]]
[[Категорія:Померли 1979]]
 
 
{{bio-stub}}
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Біда_Дмитро_Михайлович