Гнилосиров Василь Степанович: відмінності між версіями

Період життя й діяльності просвітника в Каневі можна з повним правом назвати шевченківським: одним з основних обов'язків, виконуваних за велінням душі й за дорученням Київської громади, було збереження й догляд за могилою поета. У березні [[1861]] року приятель, студент-грек [[Феоктист Хартахай]], котрий був на похороні Кобзаря на [[Смоленське православне кладовище|Смоленському цвинтарі]] в [[Санкт-Петербург|Петербурзі]], надіслав Василеві Степановичу листок з лаврового вінка, яким уквітчали мертвого поета, та дві нитки з китиці від домовини – срібну і просту. До останнього свого дня В.С.Гнилосиров зберігав їх у власному щоденнику. Нині ці предмети є експонатами [[Шевченківський національний заповідник|музею]] [[Канівський природний заповідник|Канівського заповідника]], як і документи з його архіву, де в усіх подробицях простежується історія [[Чернеча гора|Тарасової гори]]: встановлення пам'ятника-хреста, оренда й викуп землі під могилою, спорудження Тарасової світлиці, що започаткувала собою перший у світі народний музей поета — «Тарасова світлиця».