Словотвір: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м Відкинути редагування 93.89.214.121 до зробленого Mike Saiko |
|||
Рядок 1:
'''Словотвір''' (також ''деривація'') — розділ [[Мовознавство|мовознавчої науки]], що вивчає структуру [[слово|слів]] і способи їх творення. (лексичні одиниці за структурою і способом творення їх).
== Способи словотвору ==
'''Словотвір''' вивчає словотворення (деривацію), тобто утворення від наявних у мові слів нових слів з новим лексичним значенням:
# афіксами (префіксом: гомін — відгомін: суфіксом: ліс — ліс-ов-ий)
# словоскладанням (гол-о-дранець) й словозростами (велик-день),
# абревіатурою (сіль-рада, кол-госп, УНР — уенер).
Як окремий спосіб словотвору виділяють також субстантивацію (полонений-бранець) та адвербіалізацію (восени) і прономіналізацію як морфологічно-синтаксичні засоби словотвору з переходом слова до інших частини мови.
Нескладене слово може включати такі морфеми (пере-пис-ува-ти; за-город-ній): кореневу (-пис-, -город-), звичайно як носія загального лексичного значення, префіксальну (пере-, при-) й суфіксальну (-ува-, -н-), що конкретизують значення слова і разом з кореневою морфемою складають основу слова, — і флексійну, закінченнєву морфему -ий (подекуди й постфікс, напр., -ся і специфічного суфікса інфінітива -ти,), як носія граматичного значення слова, що визначає відношення слова до ін. у реченні чи словосполученні. Кількаскладне слово має дві або більше кореневих морфем (водо-гін, високо-думний, благо-словити, див. Словоскладення, Словозрости). Коренева морфема може виступати в кількох варіантах (бр-а-ти, бер-у, з-бир-ати, з-бор-и, з-бір), що є наслідком давніх словотвірних і фонетичних процесів (див. [[Чергування звуків]]). Суфікси широко вживаються при словотворенні іменників та прикметників, менше дієслів. За функцією вони поділяються на: 1) словотвірні, що утворюють нові слова (кар-а-ти, карайоний: кар-а), і 2) формотвірні, що утворюють граматичні форми і належать до засобів словозміни (для вищого ступеня прикметників і прислівників: гарн-іший, -іше, для дієприкметників і дієприслівників: твор-ен-ий, твор-ячи). За активністю вживання наростки поділяються на продуктивні, що вживаються далі для творення нових слів (-ач: вимик-ач, -ник: боліль-ник), та непродуктивні, що даються виділити лише мовознавчою аналізою (-р: да-р, -к: зна-к, -т: моло-т). Дуже поширені наростки утворювати емоційні форми слів (мат-ус-я, -усеньк-а, гарн-есеньк-ий, здоров-езн-ий, пс-иськ-о, паруб-ійк-а, див. Пестливі форми), вживані в іменах та прізвищах (Тимко, -цьо, -ченко, -чук, -чак, -цюра, -ченя). З лексичних запозичень вичленовуються інколи нові наростки (-ущий: загреб-ущий, за церк. стражд-ущий; -унок: дар-унок, пор. рах-унок; -із-ація: яров-изація, пор. колон-ізація; також інтеграцією частини ін. наростка; благальн-ий, спершу звич. в якійсь вужчій стилістичній функції. Число приростків порівняно невелике; більшість їх виступає ще як прийменники; вони широко вживаються при С. дієслів для творення нових слів (пис-а-ти: ви-пис-а-ти, нерідко в сполученні з наростками) та при суперлятиві для творення нових граматичних форм (най-); при творенні видів дієслова: (роб-и-ти: з-роб-и-ти); для розмовної мови характеристичне скупчування кількох приростків (по-поспати); запозичених приростків мало (ц.-слов. пре-багатий, грец. архі-дурень). Абревіатурний тип С., вживаний спершу в підпільній літературі (есер 'соціал-революціонер', РУП), дуже поширився під час першої світової війни і зокрема в підсов. добу був спопуляризований пресою й адміністрацією ([[сельбуд]] 'сільський будинок', НКВС — енкавеес). Інфікси застосовуються при С. вигуків та в арґо. Редуплікація як форма словозростів, уживана при вигуках (зокрема приманках: тась-тась! у дитячій мові: ту-ту 'трубка') й частках (ледве-ледве) виникла з повторень (довго-довго).
== Словотвір в українському мовознавстві ==
Словотвір досліджували: [[Смаль-Стоцький Роман Степанович|Роман Смаль-Стоцький]], [[Сімович Василь Іванович|Василь Сімович]], [[Рудницький Ярослав-Богдан|Ярослав-Богдан Рудницький]], [[Ізюмов Олексій Прокопович|Олексій Ізюмов]], [[Ільїн Василь Семенович|Василь Ільїн]], [[Ковалик Іван Іванович|Іван Ковалик]] («Вчення про Словотвір», 1958, 1961), [[Юрчук Лідія Андронівна|Лідія Юрчук]] («Питання суфіксального словотворення дієслів в сучасній українській мові», 1959), [[Возний Теодозій Михайлович|Теодозій Возний]], [[Плющ Марія Яківна|Марія Плющ]], Ю. Редько («Сучасні укр. прізвища», 1966, «Довідник укр. прізвищ», 1969), О. Шевчук, Л. Коць, Н. Клименко та в діяхронному перекрої А. Майборода, В. Токар, Н. Зарицький, М. Чемерисов, [[Гумецька Лукія Лукіянівна|Лукія Гумецька]] («Нарис словотворчої системи української актової мови 14—15 століть», 1958), [[Русанівський Віталій Макарович|Віталій Русанівський]] («Структура українського дієслова», 1971) та ін.
== Основні поняття словотвору. Структура слова ==
| |||