Сверрір I Сіґурдссон: відмінності між версіями

'''СверрірСве́ррір I''' (1151 - — 1202) - — король Норвегії з 1184 до 1202 року.

Син Унаса, виробника гредінців, та Гунхільди. Виховувався у дядька Рое, єпископа Фарерських островів, куди родини переїхала у 1156 році. Тут він отримав гарну освіту та був висвячений на священика. Значну частину до 1170 року він прожив тут. Втім, за словами мати Сверріра той насправді був сином короля Сігурда II. Проте це твердження досить сумнівне. Напочтку 1170-х років Сверрір прибуває до Норвегії шукати своєї долі.

Сверрір долучається до біркебейрів, які підтримали [[Ейнстейн III|Ейнстейна III]]. У 1174-11771174—1177 роках бере участь у війні з [[Магнус V|Мангусом V]] на боці Ейнстейна. Після поразки під Ре 14 січня 1177 року біркебейрів Сверрір відступив до Вермланда. Тут він зібрав значні сили (допомогла його пропаганда серед селян та міщан) й домігся обрання себе головою бірбекейрів. У червні 1177 році в Еретінгеті Сверріра оголошено королем Норвегії. З цього часу тривали постійні бої між військами Сверріра I та армією ярла Ерлінга. Втім спроби Сверріра захопити Берген та Нідарос (сучасний Тронхейм) виявилися невдалими. У 1178 році Сверрір I зазнав поразки при Хатхамерені. Після цього Сверрір відступив на південь, де при Рінгеріке Сверрір завдав поразки армії Магнуса V.

Вирішальна битва між армією Магнуса V й ярла Ерлінга Кривого, з одного боку, та військами Сверріра I, з іншого боку, 19 липня 1179 року відбулася біля Калвскіннета поблизу Нідароса. В ній армія ворогів Сверріра зазнала тяжкої поразки, а ярл Ерлінг загинув, разом з тим біркебейри захопили Нідарос. Після цього Сверрір I затвердився у містах Тренделаг та Трендерс. Навесні 1180 року Сверрір I завдав поразки Магнусу V при Ілеволлені, після якої останній втік до Данії. Завдяки цьому успіхомі Сверрір зумів зайняти м.[[Берген]].

Зібравши значні сили Магнус V вирішив повернути собі владу над країною. У 1181 із значною потугою він морем рушив до Норвегії. Біля Норднеса відбулася значна морська битва. В ній перемогу здобув Сверрір I. Проте Магнусу вдалося висадитися у Норвегії. Після цього війна обмежувалася взаємними рейдами на ворожу територію. В цей час Нідарос та Берген декілька разів переходили з рук в руки. Нарешті Сверріру у 1183 році вдалося розбити Магнуса V при Бергені, після чого той знову утік до Данії. Для розширення своєї підтримки Сверрір обіцяв тим, хто приєднається до нього вищі посади та розподіл багатств лендрманів.

В цей же час сверрір провів низку реформ у військовій галузі. Побудові перші кам'яні укріплення у нідаросі та Бергені. За нього виросла роль кінноти у війську. Сверрір відмовився від звичайного тоді порядку "«свинею"», а впроваджував окремі більш рухливі загони, що дало змогу перевершувати супротивника. за цього володаря почалося формування формування професійного війська. Сверрір запровадив загальне керівництво армією.

У 1196 році партія баглеров на чолі з Сігурдом Ярлсоном, Ніколасом Арнесоном,Рейдаром Сендеманом висунили нового претендента на трон - — [[Інге II|Інге Магнусона]], як сина короля Магнуса V. відбулося декілько сутичок, внаслідок яких Сверрір I відступив до Нідароса, а Інге II закріпився на півдні країні, зробивши своєю столицею Осло. Навесні 1197 року Сверрір I з армію у 7 тисяч вояків напав на баглерів й розбив їх біля м. Віке, змусивши відступити углиб Норвегії. після цього король відправився до бергена. скориставшись цим Інге II захопив західну Норвегію й столицю Нідарос. У 1198 році у морській битві при Тренделазі Сверрір I й вимушений був відступити до Бергена. Але вже 11 серпня залишив й це місто.

Навесні 1201 року з великою потугою Сверрір I взяв в облогу замок Тонсберг, де зібралися останні баглери на чолі із Редаром Сендеманом. Зрештою вони здалися.

Маргарет (1155-12091155—1209), донька Еріка IX, короля Швеції.

* [[Ґокон III (король Норвегії)|Ґокон]] (1182-12041182—1204)

* Христина (1192/1193 - — 1213), дружина Пилипа Сімонсона, норвезького аристократа

* Claus Krag (2005). Sverre – — Norges største middelalderkonge. Oslo: H. Aschehoug & Co. ISBN 82-03-23201-9.

* Knut Helle: Artikel „Sverre«Sverre Sigurdsson“Sigurdsson» in: Norsk biografisk leksikon, abgerufen am 26. Oktober 2010.