Відмінності між версіями «Щоголів Яків Іванович»

зображення, доповнення, зовнішні посилання, оформлення
(зображення, доповнення, зовнішні посилання, оформлення)
{{Othernames|Щоголів}}
[[Файл:Щоголів_Я.jpg|міні|200пкс|Яків Щоголів]]
'''Я́ків Іванович Що́голев''' ('''Щоголів''') (*{{ДН|5|11|1824|24|10}}, [[1824Охтирка]] — †[[{{ДС|8|6|1898]]|27|5}}) — український [[поет]], родом зпредставник [[ОхтиркаУкраїнський романтизм|Охтиркиукраїнського романтизму]].
 
== Біографія ==
 
Народився 5 листопада 1824 року в Охтирці, [[Харківська губернія]]. Походив він із давнього дворянського роду. Навчався в Охтирській повітовій школі, закінчив [[Харківський національний університет імені Василя Каразіна|Харківський Університет]] (1848) і працював у різних установах канцеляристом. Друкуватися почав з [[1840]] в «Литературной газете», «Отечественных записках», [[альманах|альманасі]] «Молодик». Далі його поетична творчість тривала зі значними перервами. у 1883 вийшла збірка поезій «Ворскло», у 1898— «Слобожанщина». Головним джерелом творчого [[натхнення]] Щ. була поезія Т. Шевченка і фолкльор («Неволя», «Могила» та ін.).
 
Яків Щоголів, якого звуть «спізненим романтиком», оспівував у своїх поезіях давні часи, давній побут, красу природи (зокрема тієї, якої не торкалася ще людська рука). Походив він із давнього дворянського роду. Народився в містечку Охтирка Харківської губернії.
 
У своїх віршах Щоголів часто тужить за своїми дитячими літами, які щасливо провів під оком дбайливої, ніжної матері. Краса рідних краєвидів  — недалекий степ, водяні млини, пасіки, ріка Ворскла  — все це чаром поезії овівало ніжну душу хлопчини й відбилося згодом у його поетичних творах.
 
Іван Петрович та Олександра Петрівна, батьки поета, як і більшість охтирців, жили тихим узвичаєним життям із дотриманням релігійних і народних звичаїв. Дід був священиком. Родина жила у скромних достатках. Батько мав власний дерев'яний будиночок і десять десятин землі, був дрібним урядовцем, але по службі просунувся невисоко.
У 1832-18351832—1835 роках Яків учився у трикласному повітовому училищі в рідному місті, потім вступив до Першої харківської гімназії. Саме там він захопився художньою літературою, читав твори В. Скотта, М. Гоголя.
 
Уже під час гімназійного навчання у Харкові він помістив в альманаху «Молодик» (1843-18441843—1844) свої перші вірші. Але сувора оцінка російського критика Віссаріона Бєлінського була причиною того, що Щоголів спалив інші, не друковані ще твори й замовк на тривалий час. Під час університетських студій Яків Щоголів зблизився із професорами Метлинським, Срезневським й Костомаровим, і вони мали великий вплив на його світогляд. Під впливом Метлинського, що розбудив у нього тугу за минулим України, почав поет писати знову. Ці нові поезії з'явилися в Кулішевій «Хаті» (1860).
 
Після закінчення університету Яків Щоголів вступив на державну службу в канцелярії губернатора, але згодом залишив її і проживав у тісному родинному колі, далеко від світового гомону. Багато уваги приділяв сім'ї, дбав про виховання дітей, які тонко розуміли поезію, заохочували батька до творчості.
У житті Яків Іванович зазнав чимало горя. Він поховав дочку і сина, на старості років сам багато хворів. Останні роки життя провів у Харкові.
 
Щ.Щоголів був одним з представників Харківської школи [[романтизм|романтиків]], і велика кількість його поезій присвячена романтичному зображенню іст. минулого [[Україна|України]], насамперед [[Запорізька Січ|Запорізької Січі]] й [[козак|Козаччини]] («Січа», «В степу», «Запорозький марш», «Орел», «Орлячий сон» тощо), образам запорожців. Козакофільська романтика Щ. перейнята песимістичною тугою за минулим, за зниклою «останньою Січчю». Низка поезій Щ. присвячена образам укр. природи («Травень», «Осінь», «Степ», «Після бурі» тощо). Окремі [[вірш]]і Щ. позначені соц. мотивами («Струни», «Завірюха», «Пожежа», «Маруся», «Бурлаки» та ін.). Багато його віршів покладено на музику, і вони увійшли в пісенний нар. репертуар («Пряха», «Черевички», «Зимовий вечір»). Посмертні вид, творів Щ.: «Твори. Повний збірник» (X. [[1919]]), «Поезії» (К. [[1926]]), «Твори», І — II ([[1930]]), «Поезії» (К. [[1958]]), «Твори» (К. [[1961]]).
 
== Література ==
* Волинський П. Яків Щоголев. У кн Матєріяли до вивчення іст. укр. літератури, III, К. 1960.
* Навчальний посібник з харківщінознавства
* [http://leksika.com.ua/10350618/ure/schogolev Стаття] з [[Українська радянська енциклопедія|Української радянської енциклопедії]]
== Ресурси ==
* [http://poetry.uazone.net/shchog.html Твори на Поетиці]
 
== Вірші ==
 
'''ВІТРОВІ'''<br />
Вітре буйний, непощадний! <br />
Маєш силу ти велику: <br />
Через степ, діброви й море <br />
Дмеш і крутишся одвіку. <br />
<br />
Як солому, серед лісу <br />
Дуба з коренем положиш; <br />
Я ж один стою нерушний, <br />
Ти зломить мене не зможеш. <br />
<br />
Ревучи, великі бурі <br />
Понад мною пролетіли, <br />
Та зігнути не зігнули, <br />
Тільки серце надломили. <br />
<br />
Студень дує округ його, <br />
Бо йому минуло літо; <br />
Чи воно розкошовало: <br />
Цвіт і корінь все побито! <br />
<br />
Що ж, воно й перегоріло <br />
І, як злото, чисте стало; <br />
Так зате його навіки <br />
Вкрило чорне запинало. <br />
<br />
'''КОЛОДЯЗЬ'''<br />
В жадобі змучений, утомлений від спеки, <br />
З домівки рідної ти йдеш в краї далекі, <br />
Так заверни мерщій суди <br />
Напитись чистої води. <br />
<br />
Дивись: мій простий зруб із дерева старого; <br />
Ні мармуру мені, ні спижу дорогого <br />
Ніхто ніколи не приніс, <br />
Щоб струмень мохом не заріс; <br />
<br />
Але спокійно глянь у глиб мою безмірну, <br />
Щоб вбачить воду в ній холодну і прозірну, <br />
Якої довго будеш ти <br />
Шукать, щоб в мармурах знайти. <br />
<br />
Ні в ходниках льодниць, ні в льохах непроглядних <br />
Ніколи і ніде з посудин виноградних <br />
Вина такого не текло, <br />
Щоб більш від неї сил дало. <br />
<br />
І буде та вода і чиста, і зцілюща, <br />
Поки круг мене ліс, яружини і пуща; <br />
А зробе стежку чоловік, <br />
І я потрачу силу лік. <br />
<br />
Він береги мої, тепер травою вкриті, <br />
Вмурує в камені, з далеких скель відбиті, <br />
І ґрати тут постановить, <br />
Так мулом воду забагнить. <br />
<br />
Ти правди і добра ідеш відсіль шукати; <br />
Так слухай! Маю я тобі провіщувати: <br />
Багато світла втратиш ти, <br />
Поки їх втрапиться знайти <br />
<br />
В хоромах, фарбами і золотом покритих! <br />
Шукай ти їх у тих, таланом непригрітих, <br />
Хто сам шукати їх любив, <br />
Поки ліхтарні не розбив, <br />
<br />
І в кого серця ще ні мармури, ні ґрати <br />
Від неба чистого не стали закривати; <br />
А дна душі його повік <br />
Глейовий мул не заволік! <br />
 
'''Хата'''
 
Наша хата під горою, край долини,<br />
У вишневому садочку та в калині;<br />
Попід лісом млин подався у ставочок,<br />
Через воду перекинувся місточок.<br /> <br />
 
Наші ниви золотіють так, як сонце;<br />
Вишні й сливи лізуть з гілок у віконце.<br />
Нашу гору всі далеко знають,<br />
Добрі люди нашу хату прівітають.<br /> <br />
 
'''Літній ранок'''
 
Тепле сонце встало пишне;<br />
Одягається розкішно<br />
В яр і золото долина,-<br />
Встань і ти, моя дитино!<br /> <br />
 
Ранку втратити не треба.<br />
Дочувайся: із-під неба<br />
Пісня жайворонка ллється,<br />
То привіт тобі несеться!<br /> <br />
 
Вітерець на тебе дише,<br />
Джерегельцями колише;<br />
І на вушко він шепоче,<br />
Щоб вставала ти охоче.<br /> <br />
 
'''В діброві'''
 
Он чорний шпак співа в горі,<br />
Зозуля голосно кукука;<br />
Скриплять червоні снігурі;<br />
В дубову кору дятел стука.<br /> <br />
 
Щебече зяблича сім'я,<br />
І сиза горлиця воркує;<br />
Чудова ж пісня солов'я<br />
Над всіми співами царює.<br /> <br />
 
[[Категорія:Персоналії Що]]
[[Категорія:Народились 1823]]
[[Категорія:Померли 1898]]
{{ukr-bio-lit-stub}}