Диптих (релігія): відмінності між версіями

Спочатку термін позначав таблички, що вживалися греками і римлянами для запису (записні книжки), якіщо представлялиявляли собою дві дерев'яні, кістяні або металеві дощечки, з'єднані одина з одною; для записів призначалися внутрішні сторони, зовнішні ж сторони могли покриватися різного роду прикрасами. Подібні книжки могли містити додаткові аркуші ій тоді іменувалисязвались [[триптих]]ами (τρίπτυχα), [[пентаптіх]]ами (πεντάπτυχα) і т. д. або взагалі [[полиптих]]ами (πολύπτυχα).

У церковному вжитку диптихами позначалися таблички, що містилися в кожній церкві, на яких записувалися ті імена, якіщо їх промовляєпромовляли з [[амвон]]у під час [[Євхаристія|Євхаристії]]. Ці таблички містили імена тих, що приносили дари, ряду інших членів громади, правлячогочильного [[єпископ]]а і деяких інших [[архієрей|архієреїв]], імена [[святий|святих]], [[мученик]]ів та [[сповідник (релігія)|сповідник]]ів і, нарешті, імена праведно померлих членів даноїпевної громади.

Диптихи виступали, таким чином, як втіленнявтіленням ідеї єдності церкви, з'єднання в церкві живих і покійних, визнаних святих і всіх віруючихвірних. Разом з тим з'єднання в диптихах імен святих з іменами інших віруючих (вірних) відповідало ідеї загальної святості Церкви, що з'єднуються з [[Христос|Христом]] в результаті [[Євхаристія|Євхаристії]]. Диптихи вживалися в церкві з найдавніших (можливо, з апостольських) часів. У всякому разі в III ст. вони були, за свідченням св. [[Кипріан]]а, в загальному користуванні. У Східній Церкві диптихи застосовувалися ще в XV ст., у Західній - аж до XII ст. Диптихи могли бути різного розміру в залежності від числа тих, що поминаються.