|
У рухах поневолених народів Чернишевський бачив позитивне явище і відстоював право українців творити власну культуру рідною мовою. Позитивно оцінював творчість [[Шевченко Тарас Григорович|Тараса Шевченка]] та інших українських письменників і гостро виступав проти львівського журналу «Слово» за його проросійські наставлення (стаття «Национальная бестактность»). Популяризували Чернишевського [[Франко Іван Якович|І. Франко]] і М. Павлик. Радянська історіографія переоцінює впливи Чернишевського на цілий ряд українських письменників (Т.Шевченка, [[Панас Мирний|П.Мирного]], І.Франка, [[Грабовський Павло Арсенович|П.Грабовського]], [[Леся Українка|Лесю Українку]]), доводячи тезу про «постійний благотворний вплив російської революційної демократів» на українських діячів [[19 століття]] [[Тичина Павло Григорович|П. Тичина]] в цьому дусі написав поему «Чернишевський і Шевченко».
Микола Гаврилович Чернишевський (1828–1889) — видатний мислитель, ідейний вождь різночинного етапу російського визвольного руху ХІХ ст. ,російський публіцист і письменник родом з Саратова, ідеолог революційно настроєної інтелігенції. Батько його протоієрей, був освіченою людиною. Микола сумлінно навчався і був у числі кращих студентів, захоплювався передовими ідеями, що йшли з Франції. Ставши прихильником фур’єризму, все життя залишається вірним доктринам соціалізму.
У 1850 році закінчив університет, працював учителем, у 1855 році витримав іспит на звання магістра, розробляв політико-економічні проблеми. За друкований заклик «До сокири кличе Русь» 12 червня 1862 року М. Г. Чернишевського заарештовали і ув’язнили у Петропавлівську фортецю, де пробув два роки.
М. Г. Чернишевський зробив значний внесок у скарбницю політичної думки. Будучи повністю охоплений ідеєю свободи, рівності, братства, він віддає себе літературній діяльності. Почав працювати в журналах «Современник», «Отечественные записки», де викривав царський уряд та буржуазних лібералів. Він встановив контакти з редакцією «Колокола» в Лондоні, зв’язок з Герценом, Огарьовим, Добролюбовим з метою формування загальної лінії боротьби з царизмом.
В роботах «Що робити?» «Пролог» виклав свої революційно-демократичні переконання. Він був значно послідовним, ніж Герцен, в критиці самодержавства. Намагаючись вивести Росію «на шлях відкритої боротьби класів», М. Г. Чернишевський виступив проповідником народної революції, котра повинна була знищити самодержавство і кріпосництво. У 60-х роках і особливо в роки підготовки і проведення реформи 1861 року Чернишевський очолив табір «шестидесятників». Їх творчість сприяла розвитку російської революції, зміцненню традицій передової матеріалістичної філософії, пробудженню до реального життя кращих діячів культури, піднесенню національної самосвідомості російського народу в цілому.
На думку М. Г. Чернишевського, Гегель «раб нинішнього положення речей, нинішнього устрою суспільства». Він говорив про наявність класової боротьби як рушійної сили в суспільному житті. Рух історії, згідно його поглядів, неминуче приведе до розкріпачення народних мас від будь-яких форм експлуатації.
Він визнавав соціалізм вищою формою суспільних відносин, вважаючи перемогу соціалізму неминучою. Капіталізм — як такий суспільний устрій, в якому праця виступає як товар, а продукт праці не належить тому, хто його виробляє, на думку М. Г. Чернишевського, загине. Устрій, при якому земля, фабрики, заводи, банки належать багатим, а народ змушений продавати за безцінок єдине своє багатство — працю, нелюдський по відношенню до трудящих. Торгівля працею «протиприродна».
Чернишевський ще за кріпосного права розробив програму демократичних перетворень політичного й суспільного ладу.Він виходив з того,що головним рушієм суспільного прогресу є народ. Він був переконаний, що селянство здатне утворити більш справедливу державність, ніж буржуазні республіканці. Влада повинна в першу чергу ліквідувати поміщицьке землеволодіння і передати землю селянам, докорінно змінити державний апарат, встановити виборність і повну підзвітність обраних органів народу. Нова державна влада повинна здійснити перетворення у військовій, фінансовій, господарській ,національній, зовнішній політиці.
Чернишевський висвітлює сутність, мету держави, її призначення. Він вважав, що мета держави полягає у забезпеченні справедливості, захисті інтересів особистості.
В цілому Чернишевський залишився на позиціях утопічного соціалізму, оскільки мріяв про перехід до соціалізму через стару, напівфеодальну, селянську общину. Він переоцінив можливості селянської революції в Росії, яка, на його думку, могла стати і демократичною, і соціалістичною.
== Література ==
|
