Вікіпедія

Слива домашня: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Рядок 21:
| commonscat =Plums
}}
'''Слива домашня''' або ''звичайна'' ({{lang-la|Prúnus doméstica}}),— плодова рослина роду [[Слива (рід)|Слива]] підродини [[Мигдалеві]] сімейства [[Розові]].
 
== Походження ==
Рядок 33:
== Опис ==
 
Плодове дерево висотою 6  — 16 м з. Плоди  — м'ясисті кістянки різної форми, звич. 20  — 30 г ваги. Вони соковиті і мають високі смакові, поживні й дієтичні якості; містять 7  — 18% цукрів, 0,25  — 1,35% органічних кислот, 0,75  — 0,95% пектинових речовин, 8,8  — 22,1 мг% вітамінів С та провітаміни А, в кісточках  — 30  — 35% олії. Сливи споживають свіжими, переробляють на чорнослив (сушені С.), конфітури, маринади, компоти, повидла, мармеляди, наливки тощо.
 
В Україні вирощують С. повсюдно, найбільше на сх. Поділлі, Покутті, Закарпатті, Харківщині й Кубані. За переписом садів 1970 в УРСР було бл. 50  млн плодових С. (15,5% плодових дерев, після яблуні  — 46,5% і вишні  — 20,4%) на бл. 130 000 га. За сприятливих умов С. дає високі врожаї до 10  — 15 т з 1 га. Численні сорти С. об'єднують у 4 помологічні групи: угорки, ренклоди (споживають гол. ч. свіжими і консервують), мірабелі (дрібні овочі, перев. для виготовлення конфітур, консервів тощо), яєчні (великі, здебільша жовтого кольору). В Україні районовано такі сорти С. д.: Ганна Шпет, Единбурзька, Кірк. Персикова, Рання синя, Ренклод, Ренклод Альтана, Угорка звичайна, Угорка італ., Угорка ажанська, Угорка опішнянська, [[Чорнослив]] та ін.
 
<gallery>
Рядок 44:
</gallery>
 
<!--
== Коротка характеристика. ==
 
Крона приподнята або розкидиста, вітки прямі, в основному гладкі, але окремі форми мають невеликі колючки. Бруньки розпускаються пізніше листяних або утой же час.▼
 
▲Крона приподнята або розкидиста, вітки прямі, в основному гладкі, але окремі форми мають невеликі колючки. Бруньки розпускаються пізніше листяних або утой же час.
Основні сорта сливи, що ростуть в средній полосі Росії, виникають від декількох ботанічеських видів: домашньої сливы, терна, терносливи, уссурийської сливи й гибридів китайско-американської сливи. Для сортів домашньої сливи, терна, терносливи характерно плодоносіння на однолітніх приростах, букетных віточках й укороченихбруньках. Бруньки бувають прості й змішані. ▼
 
▲Основні сорта сливи, що ростуть в средній полосі Росії, виникають від декількох ботанічеських видів: домашньої сливы, терна, терносливи, уссурийської сливи й гибридів китайско-американської сливи. Для сортів домашньої сливи, терна, терносливи характерно плодоносіння на однолітніх приростах, букетных віточках й укороченихбруньках. Бруньки бувають прості й змішані.
При слабкому прирості закладаються одиночні бруньки, нові букетні вітиутворюються, а старі відмирають раніше сроку. Як у вишні, в цьому випадку скелетні вітви оголяються, й врожай помітно знижується. ▼
 
▲При слабкому прирості закладаються одиночні бруньки, нові букетні вітиутворюються, а старі відмирають раніше сроку. Як у вишні, в цьому випадку скелетні вітви оголяються, й врожай помітно знижується.
За характером види сливи поділяють на дві групи: ▼
 
▲За характером види сливи поділяють на дві групи:
* До першої відносять сорти з переважанням групових бруньок на средніх і довгих приростах. В следуючий сезон плодові бруньки дають врожай, а ростові – невеликі пагоні. Це плодоносіння на однолітній древесині.
 
* До першої відносять сорти з переважанням групових бруньок на средніх і довгих приростах. В следуючий сезон плодові бруньки дають врожай, а ростові&nbsp;— невеликі пагоні. Це плодоносіння на однолітній древесині.

* У другої групи сортів на достатньо длинних однолітніх приростах переважають одиночні ростові бруньки та невелика кількість плодових бруньок. На следуючий рік з ростових бруньок розвиваються шпорці, які плодоносять ще один сезон и несуть на себе основну масу врожаю. Такий тип плодоносіння называють плодоносіння на двулітній древесині.
 
== Посадка сливи ==
 
Для посадки сливи, грунт повинний бути глубоко, не менше 35-40 см обробітку. Контроль кислотності легко вести за переважаючою бур'яновою рослинністю. На кислих грунтах переважають хвощ, пикульник, щавель, м’ятам'ята, подорожник, іван-да мар’ямар'я, вереск, на слабокислих -&nbsp;— ромашка, в’юнокв'юнок, конюшина. Кислі грунти обов’язковообов'язково вапнують. Для суглинок 500 г.кв/метр, на пісчаних 200 г.кв/метр. Найбільш діючий спосіб вапнування складається в тому, що спочатку рівномірно посипають грунт вапном(золою), а потім посыпають навозом (коровяком), и після цього перекапують. Посадочну яму готують шириною 50-60 см й такою ж глибиною. У яму вносять навоз або компост 10-16 кг, 100-150100—150 г двойного суперфосфата, 80-120 г сіркокислого калію (60-80 г хлористого калію) або 400-500400—500 г золи.
 
Після посадки в саду в перший рік сливу обрізають з метою правильного формування крони. Молоді дерева деяких сортів вже у пеші роки після посадки вигоняють довгі(до 1 -&nbsp;— 2 м) однолітні пагінці, тому для регулювання росту потребують обрізку. Дерева сливи формують так само, як деревоподібну вишню. ▼
 
У зимостійких сортів залишають штамб висотою 40 -&nbsp;— 60 см, у менш зимостійких -&nbsp;— висотою 20 -&nbsp;— 30 см. Чім нижче штамб, тим дерева більш стійкі до несприятливих умов зимування.▼
▲Після посадки в саду в перший рік сливу обрізають з метою правильного формування крони. Молоді дерева деяких сортів вже у пеші роки після посадки вигоняють довгі(до 1 - 2 м) однолітні пагінці, тому для регулювання росту потребують обрізку. Дерева сливи формують так само, як деревоподібну вишню.
Уперші роки росту дерева сливи рекомендується обрізати якомога меньше. Вирізають вітки, які в подальшому можуть загущати крону. Вкорочують тільки ті однолітні вітки, яким потрібно надати правильний напрям, а також урівняти їх за силою росту з основними скелетними разгалуженнями, підпорядкувати бічні разгалуження основній вітці, щоб уникнути утворення розвилок. ▼
▲У зимостійких сортів залишають штамб висотою 40 - 60 см, у менш зимостійких - висотою 20 - 30 см. Чім нижче штамб, тим дерева більш стійкі до несприятливих умов зимування.
▲Уперші роки росту дерева сливи рекомендується обрізати якомога меньше. Вирізають вітки, які в подальшому можуть загущати крону. Вкорочують тільки ті однолітні вітки, яким потрібно надати правильний напрям, а також урівняти їх за силою росту з основними скелетними разгалуженнями, підпорядкувати бічні разгалуження основній вітці, щоб уникнути утворення розвилок.
 
Зрізають також верхівки сильних пагоней з подмерзлою корю, з недорозвинутими зближаними бруньками. Ступінь вкорочування віток у рослин, плодоносящих на однолітній древесині, повинна бути мінімальною, щоб не визвати дуже сильний ріст та появи великої кількості вітвок, загущаючих крону.
 
Особливістю сливи є утворення сильних, конкурентоспосібних пагонів, відходящих под остримкутом.
 
Такі пагони потрібно вирізати на кільце. Крім того, у сливи часто зустрічається відростання міцних пагонів. Ці утворення необхідно своєчасно удаляти. Тому обрізати дерева сливи рекомендується ежегодно.
 
При вирощуванні сливи формують два давно вошедших в практику основних типи крони: лідерну и вазоподібну. Лідерна крона має центральний провідник з 5 -&nbsp;— 8 скелетними вітвями. В нижньому ярусі залишають 3 -&nbsp;— 4 скелетні вітви. В следуючому ярусі скелетні віви першого порядку закладывають з інтервалом 40 -&nbsp;— 60 см. У дерева сливи з кроною вазообразної формиы центральний провідник відсутній. Його вирізають при закладці нижнього яруса з 3 -&nbsp;— 4 віток, які виконуютьт усі функції лідера. У дерев сливи більш зимостійких сортів вазоподібну крону закладують на висоі 40 -&nbsp;— 60 см. Малозимостійкі сорти рекомендується вирощувати на низьких штамбах -&nbsp;— висотою 10 -&nbsp;— 20 см. При формировці вазоподібної крони розвітвіння пагоней-стволів закладують на висоті 50 -&nbsp;— 100 см від їх основи й направляють ззовні або вбік. Загальна кількість таких пагоней доводять до 6 -&nbsp;— 8, щоб утворити помірно загущену крону.
 
Вазоподібні кроны достатньо добре освітлюються сонцем, добрео прогріваються, що зумовлює формування високоякісних плодів.
 
Період росту сливи, для якого характерно слабке плодонсіння, триває 6 -&nbsp;— 7 років після посадки. В цей час формується остов дерева з сильними однолітніми приростами.
 
Плодоносить слива 10 -&nbsp;— 15 років.
 
У третий період -&nbsp;— затухання життя дерева -&nbsp;— йде всихання роздільних віток, знижується врожайність. Кора у старих дерев відслаюєветься відожогов и морозобоїн, з’являютьсяз'являються камедетечіння.
 
Тривалість проходження вказаних періодів життя дерева в значній мірі відзначається агротехнічним станом сада.
 
При зимніх пошкодженнях у сливи -замерзання оокремих віток, коренів й плодових бруньок, ожоги в зоні корневої шийки.
 
Слива чуйна до літньо-осінній грунтовій посухі, особливо в роки значного плодоносіння, коли з плодами виноситься велика кількість вуглеводів, й в результаті дерева залишаються поганопідготовленими до зими.. При цьому тканини дерева не визрівають та пошкоджуються навіть в відносно несурові зими.
 
== Особливості. ==
• Слива сама влаголюбчива з плодових культур, але болота не терпить;
• Слива потребує азотні удобрення (або плодородний грунт);
• Більшість кращих сортів сливи самобесплодні, тому слідує сажати рядом декілька різних сортів;
• Сливу краще вирощувати на низькому штамбі (стволі) 10-20 см;
• Сливу краще вирощувати в віяльній формі;
• Слива потребує обрізки для прорізування крони й гарного приросту;
• Щоб захиститись від зараження грибком, обрізку сливи -коли вона покриється листям;
• Слива часто образує гострі кути віток, їх потрібно збільшувати за допомогою розпорок;
• Посадку сливи проводять навесні;
• Часті врожаї сильно знижають зимостійкість сливи;
 
== Шкідники. ==
Плоди сливи пошкоджуються плодожоркою. Це личинки, схожі на яблоневу плодожорку, але меньше й червоного кольору. Можно використовувати феромонні пастки для самців сливової плодожорки. Однак при значній кількості шкідника єдиний радикальний захід -&nbsp;— оприскування інсектицидами. Перше -&nbsp;— в кінці травня, останнєе -&nbsp;— не менш, ніж за 30 днів до сбору врожаю, інтервал опрыскування -&nbsp;— дві неделі.
 
Деякі популярні види сливи:
 
Червоний шар. Зимостійкість сорту высока. В пору плодоносіння він вступает на другий-третій рік після посадки й добре плодоносить. Плоды крупні (40 г), округлі, червоні з сизим налітом, дозрівають в конці липня. М’якотьМ'якоть дуже соковита, ароматна, гарного смаку.
 
Скороплідна. Дерево росте сильно, але образує невелику округло-розкидисту крону. Зимостійкість сорту высока. В пору плодоносіння вступає на другий-третій рік після посадки й дуже плодоносить. Плоди вище средньої величини (31 г), округлі, яскраво-червоні, з великим налітом, дозрівають в кінці серпня. М’якотьМ'якоть дуже сочна, ароматна, кисло-солодка, доброго смаку. Сорт самобезплідний, опилювачі -&nbsp;— Оленка, Червоний шар.
 
Волжская красавица. Дерево сильноросле, з овально-округлою кроною. Зимостійкість сорту задовольняюча, врожайність висока й щорічна. Плоди вище средньої величини (34 г), овально-округлі, червонувато-фіолетового кольору. М’якотьМ'якоть сочна, м’якам'яка, кисловато-солодкого дуже гарного смаку. Плоди дозрівають в першій половині серпня. Сорт самобезплідний, потребує одночасно квітучих опилювачів.
 
Оленка. Дерево сильного росту, з приподнятоюй кроною. Сорт зимостійкий. Плоди вище средньої величини (36 г), округло-яйцевидної форми малиново-фіолетового кольору, з восковим налітом. М’якотьМ'якоть сочна, таюча, солодкого смаку.
Скороспілка червона. Зимостійкість сорту висока. Вступає в плодоносіння на 3-4 рік після посадки. Плоди нижче середньої величини (11-13 г), рожевого кольору. Плоди дозрівають в другій половині серпня. Смак плодів задовільняючий. Частково самоплідний, опилювачі -&nbsp;— Венгерка московська, Ренклод тамбовський, Ренклод колхозний.
 
Ветразь. Дерево сильноросле, з полурозкидистою кроною, зимостійке. В пору плодоносіння вступає на 4-5 рік, врожайність дуже висока. Плоди нижче середньої величини (10 -&nbsp;— 12 г), круглі, жовтого кольору, дозрівають на початку серпня. М’якотьМ'якоть жовта, сочна, кисловато-солодкагарного смаку.
 
Повишати зимостійкість квіткових бруньок сливи можно покращенням грунтового та водного режимів. У засушливі роки необхідні полив й мульчування грунту. У вологі -&nbsp;— посів міжряддя покровних культур, які поглинають надлишок вологи.
-->
 
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Слива_домашня