Сверрір I Сіґурдссон: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Haida (обговорення | внесок) |
Haida (обговорення | внесок) |
||
Рядок 31:
У 1196 році партія баглеров на чолі з Сігурдом Ярлсоном, Ніколасом Арнесоном,Рейдаром Сендеманом висунили нового претендента на трон - [[Інге II|Інге Магнусона]], як сина короля Магнуса V. відбулося декілько сутичок, внаслідок яких Сверрір I відступив до Нідароса, а Інге II закріпився на півдні країні, зробивши своєю столицею Осло. Навесні 1197 року Сверрір I з армію у 7 тисяч вояків напав на баглерів й розбив їх біля м.віке, змусивши відступити углиб Норвегії. після цього король відправився до бергена. скориставшись цим Інге II захопив західну Норвегію й столицю Нідарос. У 1198 році у морській битві при Тренделазі Сверрір I й вимушен був відступити до Бергена. Але вже 11 серпня залишив й це місто.
Сверрір I відступив у глиб країни. Зібравши нові сили, він дав нову морську битви 18 червня 1199 року при Стріндафьорді, в якій Сверрір здобув рішучу перемогу. Цього успіху він досяг завдяки новій тактиці. Замість вишукування кораблів у чергу, Сверрір запровадив вільну дію усіх кораблів. Баглери вимушені були відступити до Данії. 6 березня 1200 року Сверрір I завдав поразки ворогові біля Осло й заволодів південною Норвегією. При цьому жорстоко придушив селянське повстання. Водночас уклав мирні договори з
Навесні 1201 року з великою потугою Сверрір I взяв в облогу замок Тонсберг, де зібралися останні баглери на чолі із Редаром Сендеманом. Зрештою вони здалися.
| |||