Шульгін Василь Віталійович: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Скасування редагування № 7693313 користувача 46.164.191.179 (обговорення)
Скасування редагування № 7693275 користувача 46.164.191.179 (обговорення)
Рядок 4:
== Біографія ==
 
ВасілійВасиль Шульгін народився в Києві — син [[професор]]а [[історія|історії]] [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Київського університету Св. Володимира]] [[Шульгин Віталій ЯковічЯкович|Віталія ЯковічаЯковича ШульгінаШульгина]], засновника часопису «[[Киевлянин (газета)|Киевлянин]]» у [[1864]] році. Рано лишився без батька, виховувався вітчимом — професором політекономії університуту Д. І. Пихно (1853—1909). Він одержав типове дворянське домашнє виховання та освіту: закінчив 2-гу Київську гімназію і юридичний факультет університету Св. Володимира (1900). Ще з студентських років Шульгін проявив себе [[Антисемітизм|антисемітом]], але виступав проти єврейських [[погром]]ів. Він досить рано розпочав політичну кар'єру — в двадцять вісім років молодий поміщик вже був обраний від [[Волинська губернія|Волинської губернії]] в депутати II (а потім ІІІ і IV) Державної Думи, де с перших днів заявив себе запеклим прибічником фракції правих та царського уряду.
 
Після смерті Д. І. Пихно до його рук переходить керування редакцією і виданням щотижневика «Киевлянин» (1913—1919), газета одержує різко [[шовінізм|шовіністичний]], [[українофобія|антиукраїнський]] напрям.
Рядок 10:
Невдовзі після початку [[Лютнева революція 1917|Лютневої революції 1917]] Шульгін стає членом Тимчасового комітету Державної Думи. 2 березня 1917 року він разом з [[Гучков Олександр Іванович|О. І. Гучковим]] виїжджає до царської ставки, де бере участь у зреченні від престолу російського імператора [[Микола II (російський імператор)|Миколи ІІ Романова]].
 
Після [[Жовтневий переворот 1917|Жовтневого більшовицького перевороту 1917]] Шульгін став одним з ідеологів Білого Руху, був одним з засновників білоґвардійської Добровольчої армії, членом Особої ради, активно співрацював з [[Денікін Антон Іванович|А. І. Денікіним]] і [[ВрангєльВрангель ПьотрПетро НіколаєвічМиколайович|П. М. Вранґелем]], відкрив часопис «Великая Россия», на сторінках якої боровся з новою владою. З 1920 в [[Югославія|Югославії]], згодом у [[Франція|Франції]], [[Польща|Польщі]] і з 1931 знову в [[Югославія|Югославії]] — в місті Сремскі Карловці, в осередоку російських білоґвардійців-врангелівців.
 
Взимку 1925—1926 він з [[Операція «Трест»|фальшивим паспортом]] відвідав [[Ленінград]], [[Москва|Москву]] і [[Київ]] (Про свої враження від цієї поїздки написав спогади «Три столицы», 1927). З 1931 р. за його словами взагалі відходить від політичної активності і оселяється зі своєю другою дружиною Марієй ДмітрієвнойДмитрівною, дочкою генерала СідельніковаСидельникова, в місті Сремскі Карловці.
 
В січні 1945 був арештований радянськими окупаційними органами в [[Югославія|Югославії]], вивезений до [[Москва|Москви]] і засуджений до 25-річного ув'язнення. В 1956 достроково звільнений, після звільнення жив у [[Владимир]]і, до нього з дозволу Радянської влади з Югославії приїздить дружина.