'''КонверсіяВнутрішня внутрішняконверсія''' [[гамма-випромінювання]] — явище, що спостерігається при переході збудженного [[атомне ядро|атомного ядра]] в стан з меншою [[енергія|енергією]], коли вивільнена енергія не випромінюється у вигляді [[гамма-квант]]а, а передається безпосередньо одному з [[електрон]]ів того ж [[атом]]а. При цьому замість гамма-кванта випускаєтьсяіз атома вилітає конверсійний електрон. Електрони можуть бути випущенівикидатися з різних оболонок атома, і відповідно розрізняють К-, L-, М- і т. д. електрони. Енергія електрона дорівнює різниці енергії конвертованого ядерного переходу та [[Енергія зв'язку|енергії зв'язку]] оболонки, з якою він випускаєтьсявилітає. Вимірювання [[Енергетичний спектр|енергетичних спектрів]] конверсійних електронів дозволяє визначити енергію переходів та їх [[Правила відбору#Дипольні та мультипольні переходи|мультипольності]] (див. [[Ядерна спектроскопія]]).
[[Імовірність]] внутрішньої конверсії по відношенню до ймовірності переходу з випусканнямвипромінюванням гамма-кванта характеризується коефіцієнтом внутрішньої конверсії, визначеним, як відношення [[інтенсивність|інтенсивності]] [[Потік випромінювання|потоку]] конверсійних електронів (повної або для даної електронної оболонки) до інтенсивності гамма-випромінювання для даного ядерного переходу. Розрахунки коефіцієнта внутрішньої конверсії проводяться методами [[квантова теорія поля|квантової теорії поля]] з урахуванням [[екранування заряду]] ядра електронами інших оболонок атома і кінцевих розмірів ядра (див. [[Ядро атомне]]). Коефіцієнт внутрішньої конверсії змінюється в широких межах (10<sup>3</sup>-10<sup>-4</sup>) в залежності від енергії і мультипольності ядерного переходу, а також від [[Заряд ядра|заряду ядра]] і від оболонки, на якій відбувається внутрішня конверсія. Він тим більше, чим менше енергія, чим вище мультипольність і чим більше заряд ядра. Для переходів між ядерними станами зі [[спін]]ами, рівними нулю, випускання гамма-квантів абсолютно заборонено і перехід ядра в таких випадках відбувається тільки шляхом внутрішньої конверсії. Порівняння експериментально виміряних коефіцієнтів внутрішньої конверсії з розрахованими теоретично є одним з основних методів визначення мультипольності переходів і [[Квантове число|квантових характеристик]] (спінів і [[парність|парності]]) ядерних станів.
При енергіях ядерних переходів, що перевищують подвоєну [[Енергія спокою|енергію спокою]] електрона: E<sub>0</sub>> 2mс<sup>2</sup> = 1,022 [[Електронвольт|МеВ]], може відбуватися внутрішня конверсія з утворенням [[електрон]]но-[[позитрон]]ної пари (парна конверсія), імовірність якої росте з ростом енергії переходу (див. [[Анігіляція]] і [[народження пар]]). [[Спектр]]и електронів і позитронів парної конверсії безперервні, причому сумарна [[кінетична енергія]] електрона і позитрона дорівнює: E<sub>0</sub> — 2mс<sup>2</sup>. Окремим випадком парної конверсії є внутрішня конверсія з випусканням моноенергетичних позитронів. Вона має місце, коли електрон пари захоплюється на яку-небудь оболонку того ж атома, що звільнилася в результаті попереднього ядерного перетворення.
