Відмінності між версіями «Ґергарт Гауптман»

м
нема опису редагування
м (r2.6.2) (робот додав: ilo:Gerhart Hauptmann)
м
}}
 
{{NobelPrize}}'''Гергарт Йоганн Роберт Гауптман''' ({{lang-de|Gerhart Johann Robert Hauptmann}}) ([[15 листопада]] [[1862]] [[6 червня]] [[1946]]) — [[Німеччина|німецький]] письменник, [[драматург]]. Лауреат [[Нобелівська премія з літератури|Нобелівської премії з літератури]] за [[1912]].
 
== Життя і творчість ==
[[Файл: Stamp Gerhart Hauptmann.jpg | thumb | 200px | left | [[Поштова марка]] [[Радянська зона Німеччини|Радянської зони Німеччини]], присвячена Г. Гауптману, [[1948]], 6 [[пфенінг]]ів ([[Міхель (каталог марок) | Міхель]] 213, [[Скотт (каталог марок) | Скотт]] 10N30)]]
Народився у [[Сілезія|сілезькому]] місті Оберзальцбрунн (зараз [[Щавно-Здруй]]) в сім'ї власника готелю. Навчався в [[Реальне училище|реальному училищі]] в Бреслау ([[Вроцлав]]). З метою стати скульптором навчався у школі мистецтв. Там же познайомився з [[Йозеф Блок|Йозефом Блоком]], що став його другом впродовж життя. Пізніше майже семестр слухав лекції в [[Єнський університет|Єнському університеті]]. З [[1883]] до [[1884]] жив в Італії. У травні [[1885]] р. одружився, оселився у [[Берлін]]і. Він цікавився успіхами природничих наук та натуралізмом. Слухав лекції з природознавства та історії у [[Берлінський університет|Берлінському університеті]]. 1888 року Гауптман відправився до [[Цюріх]]а, де вивчав медичні основи мотивації людської поведінки у психіатра О. Фореля.
 
Гауптман зайнявся літературною творчістю та незабаром з нього виробився письменник-натураліст. Першим досвідом у цьому новому напрямку була [[повість]] «Стрілочник Тіль» («Bahnwärter Thiel»). Потім він написав драму «Перед сходом сонця» («Vor Sonnenaufgang») і віддав її дирекції «Вільної сцени», тільки що організованою в Берліні гуртком літераторів. П'єса була представлена в [[1889]] у і своїм украй «зухвалим» реалізмом підняла у пресі цілу бурю.
У дусі ірраціоналізму написані драми «Зимова балада» ([[1917]]), «Білий рятівник» ([[1920]]), «Індіподі» (1920); романи «Юродивий у Христі Емануель Квінт» ([[1910]]), «Острів великої матері» ([[1924]]). Проза Гауптмана, за винятком роману «Єретик з Соани» ([[1918]]), що містить викриття святенницькою моралі, поступається за художньою силою його драматургії. У пізній творчості Гауптмана виділяється драма «Перед заходом сонця» ([[1932]]), в якій звучать соціально-критичні мотиви. У період панування фашизму в Німеччині Гауптман відійшов від сучасних тем. Написав автобіографічний роман «Пригода моєї юності» ([[1937]]), драматичну тетралогію на сюжет грецької легенди про Атридів (1941-44). Поема «Великий сон» свідчила про ворожість Гауптмана нацизму. Після краху гітлерівського режиму Гауптман був обраний почесним головою організації демократичної інтелігенції «Культурбунд».
 
За творчістю Гауптмана ще за життя письменника слідкувала українська критика. Про Гауптмана писали статті [[Іван Франко]] (1898), [[Леся Українка]] (1901), [[Григорій Цеглинський]], [[Юрій Кміт]], [[Михайло Яцків]]. Українські дослідники [[Родзевич Сергій Іванович|С. Родзевич]] та О. Хоміцький розглядали літературну спадщину Гауптмана. У 1899 р. Леся Українка переклала п'єсу письменника «Ткачі». З [[1898]] р. його драми перекладали [[Павлик Михайло Іванович|М. Павлик]], [[Крушельницький Антін Владиславович|А. Крушельницький]], [[Грінченко Борис Дмитрович|Б. Грінченко]], [[Федорців Федь|Ф. Федорців]], [[Голубець Микола|М. Голубець]]. Пізніше з українських перекладачів Гауптмана слід назвати [[Тобілевич Софія Віталіївна|С. ТобілевичаТобілевич]], М. Вороного, О. Бублик-Гордона, [[Назаренко Юрій Йосипович|Ю. Назаренка]] та інших. У [[1910]]—[[1920]] рр. у театрах Галичини ставились такі п'єси Гауптмана, як «Візник Геншель», «Ганнуся», в Одесі — «Візник Геншель» ([[1904]]). З [[1919]] року в театрах України ставляться «Ткачі», «Візник Геншель», «Затоплений дзвін», «Ганнуся», «Ельга», «Перед заходом сонця» та інші п'єси.
 
== Твори ==