'''Мико́ла Цертелє́в''' (''Церете́лі'') ([[1790]]—[[1869]]) — український і російський фольклорист, один з перших дослідників і видавців української поетичної народної творчості. За походженням з грузинського князівського роду. Його збірник «Опит собрания старинных малороссийских песен» (Санкт-Петербург, 1819) поклав початок українській [[фольклористика|фольклористиці]]. Першим опублікував зразки українських [[думи|дум]], записаних на Полтавщині.
'''Цертелєв (Церетелі) Микола Андрійович''' (14.05.1790 – вересень –20.09.1869 м. Моршанськ Тамбовської губернії). Представник українсько-грузинської князівської династії Церетелі. Народився у м. Хоролі Полтавської губернії. Після отримання домашньої освіти служив у Чернігівському повітовому козацтві. В 1810 році вступив до Харківського університету, в 1814 став студентом етико-філологічного факультету Московського університету. Після закінчення в 1819 році поступив на службу в Міністерство фінансів. З 1823 був директором училищ Тамбовської, потім Полтавської губерній, з 1839 по 1859 – помічник куратора Харківського навчального округу. В цей період організовував в своєму будинку літературні вечори для харківських студентів і професури. В 1861 р. вийшов у відставку. Автор ряду поетичних творів та робіт по літературознавству (книга «Опыт общих правил стихотворчества», видана в 1820 році, була удостоєна срібної медалі Російської Академії наук). Відомий фольклорист і етнограф. Збирав українські кобзарські пісні. Видав збірку «Опыт собрания старинных малороссийских песней» (1818 р.). Був активним членом Вільного Товариства любителів російської словесності, в останні роки життя – Московського товариства російської словесності. Батько Д.М. Цертелєва.
