Бригадир: відмінності між версіями

'''Бригади́р''' — [[військове звання]] у арміях деяких сучасних країн, таких як [[Австрія]], [[Нова Зеландія]], [[Норвегія]], [[Пакистан]], [[Словенія]], [[Сполучене королівство]] тощо, де воно рівнозначне званню [[бригадний генерал|бригадного генерала]], проте іноді, як наприклад, у [[Збройні сили Республіки Хорватії|збройних силах Хорватії]] або [[Австралійські Сили Оборони|Австралії]], бригадир це найвище офіцерське звання, яке вище від [[полковник|полковника]] і нижче за [[бригадний генерал|бригадного генерала]].

<blockquote>У середньовіччі brigandarius означав начальника певної частини бродячих найманих дружин того часу (brigans, brigantini та ін.) Назву brigadier введено у [[Франція|Франції]] у XVII ст. Спочатку бригадами командували полковники і підполковники, командири старших полків бригад, залишаючись разом з тим і на своїй первісній посаді, але позаяк часто траплялося, що старшим полком командував молодший з полкових командирів, то в 1659 р., на пропозицію Тюрена, почали призначати тільки на воєнний час начальниками бригад особливих штабних офіцерів з так званих maotres de camp. Звання бригадира на постійній основі запровадили в кавалерії з 1667 р., а в піхоті з 1668 р. Але оскільки у Франції слово brigadier мало безліч найрізноманітніших значень, то начальників бригад, для відмінності від інших, назвали brigadier des armées du roi. Від звання бригадира у Франції відмовилися в 1788 р. Під час Революції, на чолі бригад поставлені généraux de brigades. Надалі і дотепер у Франції бригадирами називалися унтер-офіцери кавалерії, що відповідають капралам у піхоті.