Слов'янська есхатологія: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м Створена сторінка: '''Слов'янська есхатологія''' — уявлення про кінець світу в слов'янських народів. Найбі... |
мНемає опису редагування |
||
Рядок 1:
'''Слов'янська есхатологія''' — уявлення про [[кінець світу]] в [[Слов'яни|слов'янських народів]].
Найбільш цікаві про кінець світу походять з [[Підкарпаття]] (записи кінця XIX — початку XX ст.). Ось одне з них:
Рядок 5:
{{Цитата|Півтретя року перед кінчиною світу має урватись той прикований Горгон (Сатана), і Ілія зійде на землю. Два роки вони оба ходитимуть по сім світі і не здибатимуться — аж у тім (останнім) півроці. Горгон тоді буде намовляти, аби люди не вірили Ілії. Тоді буде голод, люди будуть падати з голоду, мерти; він (Сатана) буде возити питє й їду: хто буде у нього їсти і пити, той буде його. Ілія буде казати людям: «Перетерпіть, будете збавлені, як умрете — будете щасливі; абисьте не відважилися їсти!» В тім півроці здибається із Ілією. Горгон уб'є Ілію, заріже, а тоді настане темнота від 6-ї до 9-ї; то стане ся у велике пущення. Від крові (Ілії) світ займеться і перегорить, громи загримлять, земля потрясеться... Горгон піде до свого «раю», де пекло народ збудував, і нарід його сам розширює й звужує. Тоді кип-кип (метушня) наступить, впаде Сонце, Місяць, зорі, стане темнота — а ніхто не знає, що потім<ref>В.Шухевич, «Гуцульщина», т. IV, с. 228-229</ref><ref>В.Шухевич, «Гуцульщина», т. IV, с.228-229; т. V, с. 14-20</ref>}}
Найбільше таких переказів надруковано у збірках [[Гнатюк Володимир Михайлович|Володимира Гнатюка]] та [[Шухевич Володимир Осипович|Володимира Шухевича]].
[[Карпати|Карпатські]] легенди стверджують, що природа сама віщує загибель світові, бо перестане родити [[хліб]], повсихають джерела, «сим років ни будет жадного плоду, ни межи людьми, ни межи маржинов, ни межи збіжом, хлібом, ни паші, будет голод ужесний»<ref>В.Сокіл. Народні легенди та перекази українців Карпат, с.55-56, 59-61.</ref>.
Одначе кінець світу має й морально-етичні причини, на які свого часу звернув увагу [[Михайло Грушевський]]: занепад родинних стосунків, розклад громадської солідарності: «…буде ворогувати цар на царя, брат на брата, отець на сина, син на вітця і всі люде зненавидяться»<ref>М. Грушевський, «Історія української літератури», т. IV, кн, 2, с.254. </ref>.
| |||