Шеймас Гіні: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м r2.7.1) (робот додав: fa:شیموس هینی |
|||
Рядок 28:
== Біографія ==
Гіні був старшим сином у багатодітній (9 дітей) католицькій селянській родині. Завдяки стипендіям він зміг навчатися в
З 1966 року Гіні працює викладачем Белфастського університету. Як запрошений професор вкладав в [[Університет Берклі|Університеті Берклі]]. З 1975 року мешкає в Дубліні.
Перші вірші Гіні з'вилися в лондонських та белфастських газетах, у той час, коли він працював учителем англійської мови у середній школі. Вже перші поетичні збірки принесли Гіні визнання. У своїх поезіях він часто звертається до тем, пов'язаних з [[Ірландія|Ірландією]], її історією, ірландськими міфами й легендами. Гіні поєднує британську й ірландську поетичну традицію. Особливо цікаві його вірші, які метафорично переосмислюють природу (вірш «Смерть натураліста»).▼
▲Перші вірші Гіні з'вилися в лондонських та белфастських газетах, у той час, коли він працював учителем англійської мови у середній школі (1962), де директором був письменник Майкл МакЛаверті (Michael McLaverty), що познайомив Гіні із поезіями Патріка Каванаґа (Patrick Kavanagh). Вже перші поетичні збірки принесли Гіні визнання. У своїх поезіях він часто звертається до тем, пов'язаних з [[Ірландія|Ірландією]], її історією, ірландськими міфами й легендами. Гіні поєднує британську й ірландську поетичну традицію. Особливо цікаві його вірші, які метафорично переосмислюють природу (вірш «Смерть натураліста»).
1963 письменник стає лектором у St Joseph's після співпраці із місцевими журналами. Через Філіпа Госбаума (Philip Hobsbaum) Гіні вдалось познайомитись із белфастськими поетами - Дереком Магоном (Derek Mahon) та Майклом Лонґлі (Michael Longley). У серпні 1965 він одружився із Марі Девлін (Marie Devlin), шкільною вчителькою - також письменицею, 1994 вона опублікувала ''Понад дев'ять хвиль'' (Over Nine Waves), збірку ірландських міфів та легенд.
Гіні викладав певний час як запрошений лектор у [Університет Каліфорнії (Берклі)|Берклі]. У 1971 повернувся до Королівського Коледжу. 1972 залишив викладання у Белфасті й перебрався до [Дублін|Дубліна] й працював на посаді викладача у Керісфорт коледжі (Carysfort College). 1972 вийшла збірка 'Зимуючи в мандрах'' (Wintering Out) й впродовж наступних кількох років Гіні почав проводити читання у Ірландії, Британії та Сполучених
Штатах. У 1975 Гіні видав четверту книгу, ''Північ'' (North). Він обійняв посаду голови англійської кафедри у Керісфорт коледжі 1976 року. 1981 року залишив Керісфорт щоб стати відвідуючим професором у Гарварді. Дістав два звання почесного доктора: від Королівського університету й від університету Фордгем (Fordham University) у Нью Йорку.
Гіні обіймав посаду '' Boylston Professor of Rhetoric and Oratory'' у Гарварді 1985-1997 й
''Ralph Waldo Emerson Poet in Residence'' там само у 1998-2006. Одержав звання доктора літератури від ''Bates College''. 1989 був обраний професором поезії (Professor of Poetry) у Оксфорді, посада, яку він посідав до 1994. Свій час він ділив між Ірландією й США; одночасно продовжував читання, що незмінно супроводжувались великим успіхом.
Коли Гіні здобув Нобелівську премію у 1995. Новина про присудження премії прийшла, коли Гіні із дружиною був у Греції й ніхто, ані діти, ні репортери не могли з ним зв'язатись, щоб повідомити радісну звістку. Дізнавшись про рішення нобелівського комітету, Гіні, у відповідь на запитання по його реакцію на зарахування до ірландського пантеону поруч із Єйтсом, Бекеттом, та Шоу, відповів:
{{початок цитати}}
Це наче бути маленьким пагорбом біля підніжжя гірського пасма. Ти сподіваєшся колись дорости до нього. Це надзвичайно.
{{oq||It's like being a little foothill at the bottom of a mountain range. You hope you just live up to it. It's extraordinary.}}
{{кінець цитати}}
Гіні зазнав серцевого удару, після чого він одужав у серпні 2006, але скасував усі публічні заходи на декілька місяців. у цей час він був у графстві Донеґал на святкуванні дня народження Анни Фріль (Anne Friel), жінки драматурга Брайана Фріля (Brian Friel). У лікарні письменник перечитував твори Геннінґа Манкелла, Донни Леон та Роберта Гарріса (Henning Mankell, Donna Leon and Robert Harris).
У 2006 році Гіні присуджено Премію [[Томас Стернз Еліот|Т. Е. Еліота]]. У січні 2008 року він одержав медаль Каннінгама, найвищу відзнаку Ірландської королівської академії. Цього ж таки року одержав премію Девіда Коена за весь творчий доробок.
| |||