Марин Дринов: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м перейменував «Марин Дрінов» на «Марин Дринов»: правильне іменування призвіща Дринов
StorkMan (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 31:
}}
 
'''Марин Стоянов ДріновДринов''' ({{lang-bg | Марин Стоянов Дринов}}, в Росії -'''Марин Степанович Дринов''') (нар. [[1 листопада]] [[1838]], [[ Панагюріште]] — † [[13 березня]] [[1906]], [[Харків]]) — болгарський історик і філолог, громадський діяч болгарського [[Болгарське національне відродження | національного відродження]], працював більшу частину життя в Російській імперії. Один з основоположників болгарської історіографії, перший президент Болгарського літературного товариства (нині [[Болгарська академія наук]]).
{{цитата|Със своя чист ум ние лесно можем да ся дигнем и да тръгнем по пътя на истинната цивилизация|Марин Дринов}}
{{цитата|Със своя чист ум ние лесно можем да ся дигнем и да тръгнем по пътя на истинната цивилизация|Марин Дринов}}
 
== Біографія ==
Як багато болгарських інтелігенти свого покоління, ДріновДринов в молодості емігрував (1858) і здобув освіту в Росії. Навчався в [[Київ]]ській духовній семінарії, потім в [[Московський університет | Московському університеті]], в 1865—1871 працював в Австрії та в Італії, розшукуючи там документи з болгарської історії, деякий час жив у Празі. У 1869 році став одним із засновників і першим головою Болгарського літературного товариства ([[Бреїла]], [[Румунія]]). Отримав ступінь магістра і став лектором зі славістики в [[Харківський університет | Харківському університеті]], з 1876 — професор. Автор робіт про болгарський народ, про історію [[Болгарська православна церква | болгарської церкви]] (виступав за незалежність її від [[Константинопольська православна церква | Константинопольського патріархату]]), найдавнішої історії слов'ян, про слов'янсько-візантійських відносинах.
Після звільнення Болгарії в 1878 році Дрінов приїхав на батьківщину і став (у складі тимчасового російського управління країни) міністром народної освіти і духовних справ. Був одним з батьків-засновників болгарської держави, співавтором [[Тирнівська конституція | Тирнівськой конституції]]. У відповідь на пропозицію австрійського уряду оголосити столицею Болгарії [[Велико Тирново]], наполіг, щоб їй стала [[Софія]]. Дринов ввів 32-літерний цивільний алфавіт, яка вживалася в Болгарії до 1945 року (з літерами [[ять]] та [[юс малий]],а також з німими ''ь'' та ''ь'' на прикінці слів). Заснував в Софії національну бібліотеку.
У 1881 році Дрінов повернувся до Харкова і продовжував там працювати до кінця життя. Член-кореспондент Петербурзької АН (1898), член багатьох зарубіжних наукових товариств. ПомерПісля тривалої хвороби помер від [[туберкульоз]]у.
Іменем ДріноваДринова називається академічне видавництво БАН.
 
== Праці ==