Вікіпедія

Матей Басараб: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Яким (обговорення | внесок)
55 702 редагування
Немає опису редагування
Яким (обговорення | внесок)
55 702 редагування
Немає опису редагування
Рядок 32:
Походив з впливового боярського роду. Довший час очолював боярську опозицію проти політики господарів надання урядів іноземцям, зокрема грекам. Очолив змову проти господаря Раду ХІ Ільяша, якого змістив з престолу 1632 та отримав затвердження у [[Порта|Високій Порті]].
 
Сприяв економічному розвитку [[Волощина|Волощини]], зміцнював владу господаря. Утримував близькі стосунки з володарем [[Трансильванія|Семигороддя]] Юрієм ІІ Ракоці, з яким 1636 уклав союзний договір. Також уклав мирні договори з [[Османська імперія|Османською імперією]] (1636), [[Річ Посполита|Річчю Посполитою]] (1637), [[Венеціанська республіка|Венецією]] (1639). З битви під [[Фокшани|Фокшанами]] у листопаді 1637 до грудня 1639 триваврозпочався конфлікт з господарем [[Василь Лупул|Василем Лупулом]], який спробувавпочув заволодітизагрозу Валахієювнаслід укладення волосько-семигородського договору. Василя Лупула змушений був відступити з наказу султана. Лупул повторив напад у грудні 1639, але зрештою змушений був відступити з Валахії. Замирення наступило 1644 за участі митрополита Варлаама.
 
ВУ квітні [[1653]] Басараб організував змову проти молдавського господаря, підтримуючи претендента на молдавський престол [[Георгій Штефан|С. Георгіцу]], разом з семигородським (трансільванським) князем [[Ракоці Юрій II|Юрієм II Ракоці]] вів боротьбу проти військ господаря [[Молдова|Молдови]] Василя Лупула, який втік до України, де у травні отримав допомогу [[Богдан Хмельницький|Богдана Хмельницького]]. Разом з козацьким військом на чолі з [[Хмельницький Тимофій|Тимошем Хмельницьким]] Василю Лупулу вдалось відбити Молдавське князівство, а згодом напасти на Валахію. Матей Бесараб був поранений в битві під Фінтою, але зрештою йому вдалось поконати Василя Лупула. Наступного року у Волощині розпочалось повстання загонів семенів, яким вдалось захопити столицю [[Тирговіште]]. В час перемовин з повстанцями Матей Бесараб помер.
Матей Бесараб дбав про господарчий і культурний розвиток Валахії. За допомогою київського митрополита [[Могила Петро|Петра Могили]] відкрив друкарні у [[Кимпулунг]]у і [[Говор]]і.<ref>[http://history.org.ua/EHU/?verbvar=Basarab_M Енциклопедія історії України]</ref> у [[1652]] надрукував перший збірник писаних законів Волощини, що по суті були румунським перекладом візантійського права ((Pravila de la Govora (1640), Pravila lui Matei Basarab (1652)). Відкрив перші гуманістичні студії у Тирговіште. Був фундатором біля 45 церков, монастирів на теренах Волощини і Молдавії.
[[Файл:RO VL Arnota monastery 51.jpg|міні|ліворуч|200пкс|Могила Матея Бесараба у монастирі Арнота]]
[[Image:Matei basarab.jpg|thumb|250px|Матей Басараб з сином (ліворуч) та він же з жінкою (справа)]]
 
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Матей_Басараб