Відкрити головне меню

Зміни

м
нема опису редагування
}}
 
'''Королі́вство Іта́лія (1861—1946)''' — [[Держава|державне утворення]] на території [[Апеннінський півострів|АпенінськогоАпеннінського півострову]], що виникло у [[1861]] році в ході [[Рісорджименто]] і що об'єднало всі незалежні італійські держави в єдину країну під владою [[Сардинське королівство|СардінськогоСардинського королівства]]. [[Савойська династія]], що правила в Сардінському королівстві, стала правлячою династією об'єднаного короілівстакоролівства Італії. Після референдуму 1946 року [[Італія]] перейшла від [[Монархія|монархічної форми правління]] до республіканської, а королівська сім'я виїхала з країни.
 
== Історія ==
 
Після смерті Віктора Еммануїла II в 1878 році на престол зійшов його син Умберто I. Влада в Італії належала кабінету міністрів, оскільки монархія була конституційною. Уряд проводив політику протекціонізму, збільшував податки і вводив митні бар'єри. Фактично були заборонені страйки і вільна преса. Все це призвело до зубожіння країни і посилення еміграційних потоків, особливо до США. Здійснюючи зовнішню політику, Італія об'єдналася з Німеччиною і Австро-Угорщиною, уклавши з цими країнами в 1882 році потрійний союз. Наприкінці [[XIX століття]] Італія колонізувала спочатку [[Сомалі]], а потім [[Еритрея|Еритрею]]. Невдалі війни з [[Ефіопія|Ефіопією]], що зуміла відстояти свою незалежність, призвели до внутрішньополітичних криз. 29-го липня 1900 р. Умберто I був убитий анархістом Гаетано Бреши. Престол перейшов до його сина [[Віктор Емануїл III|Віктора Еммануїла III]].
 
Більше 10 років (1903 — 1914) при владі був [[прем'єр-міністр]] [[Джованні Джолітті]], врівноважена політика якого привела до швидкого зростанням економіки Італії. У країні будувалися залізниці, були створені великі компанії в галузях судно- та автомобілебудування, металургії. Проте в основному економічний розвиток відбувався на півночі країни, південь залишався відсталим аграрним регіоном. У [[1912]] році в результаті війни з Туреччиною [[Італія]] захопила [[Лівія|Лівію]].
 
Після початку [[Перша світова війна|Першої світової війни]] Італія проголосила нейтралітет. Багато хто в Італії бажав приєднання Трієста та області Трентіно, що належали [[Австо-Угорщина|Австо-Угорщині]]. Через це, після проведення таємних переговорів у Лондоні 23-го травня 1915 року, Італія вступила у війну на боці [[Антанта|Антанти]]. Перемога у боях між італійськими та австрійськими військами була на боці то перших, то других. Лише вступ у війну США влітку 1917 року призвів до вирішального перелому на користь Антанти. 24-го жовтня 1918 року італійська армія почала наступ, результатом якого був захват Трієста а Тренто, а 3-го листопада 1918 року Австро-Угорська армія капітулювала. На мирних конференціях щодо підсумків війни Італія отримала території, на які мала домовленості до вступі у війну.
 
Після війни умови життя населення значно погіршились — почалося зростання цін, промисловість охопила криза. У країні проходили революційні виступи, відбувалися захоплення заводів у містах і бунти селян у сільських районах. У цей час був створений рух «Боєвий Союз» (Fascio di combattimento), який очолив колишній лідер соціалістів Беніто Муссоліні. Почались напади на лівих активістів і розправи з політичними супротивниками.
# [[Віктор Емануїл II]] (1861—1878) Савойський
# [[Умберто I]] (1878—1900)
# [[Віктор Емануїл III]] (1900—1945)
# [[Умберто II]] (1945—1946)