Лисогірка (Меджибізька селищна громада): відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м Розстановка наголосів згідно з «Словники України» 3.0; косметичні зміни |
|||
Рядок 47:
За адмін.поділом 20 ст. Летичівський район
Село Лисогірка розташоване в 5-ти км від Меджибожа і 11 км від станції Деражня на горбі, що піднімається серед околичної рівнини, «Лиса гора», від якої отримало назву саме поселення. Ні річки ні потічка тут немає, є кілька ставків, жителі користуються колодязями. З трьох сторін село оточують ліси. Місцевість характеризується багатою рослинністю і відсутністю боліт. До 30-х років ХІХ ст. с. Лисогірка являло собою незначне поселення, не більше 10 селянських хат., що приписане було до села Чарторийки і входило у склад Меджибізького ключа князів Чарторийських. За участь у польському повстанні останнього з власників Адама Чарторийського Лисогірка була конфіскована у державну казну Російської імперії і перетворена у військове поселення. Сюди було переселено частину населення з ліквідованого 1831 році с. Чорторийка. У 1841 році селяни наскору збудували дерев’яну цвинтарну церкву в честь святих безсребреників Косьми і Даміана, яка декілька років була і приходською. Потім на держаний кошт був закладений цегельний, однокупольний храм разом із дзвіницею і освячений у 1847 році.
Школа грамоти існувала з 1861 року, яка була відкрита Дорофеєм Волинецьким, у 1894 році було побудовано власне приміщення, а в 1896 школа була перетворена в церковно-приходську.
У 1951 році була утворена Требуховецька сільська рада.
У березні 1960 року об’єднується колгоспи Требуховецький і Лисогірський і перейменовується в колгосп ім..Ілліча.
Коментар : назване від холма Лиса Гора, на якому стоїть. У 1830-х рр. начальство воєнних поселень скасувало с.Чарторийка, эителів пересселило до с.Лисогірка [ПЦ].
| |||