Відмінності між версіями «Лаврін Капуста»

Ніяких змін в розмірі ,  9 років тому
== Розвідувальна та контррозвідувальна діяльність ==
З усіх іпостасей, в яких постає перед нами Лаврін Капуста - полководець, дипломат, господарник, радник, розвідник - саме розвідувальна діяльність викликає найбільше зацікавлення. Інтерес цей обумовлений в першу чергу тим, що розвідка та контррозвідка часів Богдану Хмельницького досягла дуже високо рівня. За непоодинокими твердженнями дослідників Богдан Великий створив одні з кращих на той час розвідку й контррозвідку у Європі і це при тому, що творити її Гетьману фактично довелось з нуля. До нас дійшли чимало відомостей, які свідчать про системність, професійність, патріотизм розвідувальної та контррозвідувальної діяльності, а також про те, що така діяльність носила виключно оборонний характер - спрямовувалася лише на захист національних інтересів держави й не виступала знаряддям агресії щодо інших держав.
Так, в усіх воєнних кампаніях (за винятком [[Охматівська битва (1655)|Охматівської]] в січні 1655 р.) розвідувальним чатам Гетьмана завжди вдавалося вчасно і точно встановлювати маршрут просування противника та місце його перебування. Противник же, як свідчать джерела переважно польського походження, щодо відомостей про наміри і справи козацького війська перебував здебільшого у протилежному становищі. Для прикладу у середині червня 1649 р. С. Лянцкоронський попереджав у своєму універсалі жовнірів, що Хмельницького "швидше під обозом нашим побачимо, а ніж про нього почуємо".<ref>Валерій Степанков. Розвідка і контррозвідка Богдана Великого (1648-1657 р.р.). - Кам'янець-Подільський, 2008. - С. 99. ISBN 978-066-96-959-9-4</ref> У Варшаві та Вільно діяла агентурна мережа, яка вчасно поставляла Богдану Хмельницькому інформацію політичного характеру. 12 грудня 1650 року у палаці польського короля за участю самого Яна Казимира відбулася таємна нарада, присвячена лише питанню протидії козацькій зовнішній розвідці, де була заслухано ротмістра Воронича, котрий повернувся з Чигирина, де під виглядом посла збирав секретні відомості. Великий канцлер литовський Ольбрахт Радзивіл, який був присутній на цій нараді, занотував у своєму щоденнику, що Воронич "доповів про шпигунів Хмельницького, котрих він має повсюди, навіть у Венеції, і, на його думку, це повинно вплинути на майбутню долю нашого короля, а опісля і на князя Москви<ref>"Князем" у Речі Посполитій вперто називали Олексія Михайловича, відмовляючи йому в царському титулі, що призводило до постійних дипломатичних ускладнень між Польщею та Московією</ref>".<ref>Юрій Джеджула. Таємна війна Богдана Хмельницького: Історико-документальна оповідь. - К.: Молодь, 1995. - С. 16. ISBN 5-7720-0922-2</ref> Історик та журналіст Юрій Джеджула влучно зазначив, що авторитет української зовнішньої розвідки, створеної Богданом Хмельницьким, був настільки великим, що їй інколи приписували й те, до чого вона не мала, як видається, прямого відношення. Серед прикладіприкладів є поширення тогочасним польським мемуаристом Голінським сенсаційних відомостей, що нібито козацький гетьман, зваживши на неприхильність турецького султана Ібрагіма до української справи, зініціював,намовивши яничарів, двірцевий переворот 8 червня 1648 року, в результаті якого султана було вкинуто до в'язниці, а на трон посаджено його восьмирічного сина Мухаммеда IV.
Факти, які б свідчили про рівень розвідки і контррозвідки Богдана Хмельницького можна називати ще довго. Зрозуміло, що такого рівня можна було досягти лише завдяки мудрому керівництву та відданим справі людям. Серед таких людей непересічне місце посідає Лаврін Капуста. Як видається діяльність Капусти як городового отамана та дипломата є похідною від розвідувальної. Саме у Чигирині - гетьманській столиці - очевидно знаходився штаб української розвідки. Відповідальну дипломатичну місію можна було довірити надійній особі, яка володіла повнотою інформації. Часто стверджують, що Лаврін Капуста був правою рукою Гетьмана Хмельницького.
 
Прагнучи обезголовити визвольний рух українського народу, його противниками було організовано чимало замахів на Гетьмана Богдана. У 1949 році польський король навіть призначив велику грошову винагороду за голову Хмельницького. Ці замахи були викриті і вчасно знешкоджені, в чому найбільшою мірою мабуть слід завдячувати Лавріну Капусті - керівнику таємної служби Війська Запорозького. Для прикладу, у листопаді 1653 року було розкрито змову козацького старшини Миколи Федоровича, якого поляки невідомо яким чином схилили на свій бік (до того Федорович зі своїми козаками під началом Тимофія Хмельницького героїчно захищав фортецю Сучаву і після смерті Тимоша Федорович за рішенням козаків очолив оборону міста). Осівши в Корсуні, він збирав там прибічників, маючи намір вчинити замах на Богдана Хмельницького. Гетьманська контррозвідка викрила змову. Лаврін Капуста заарештував Федоровича в Корсуні та привіз до Суботова, де його після допиту було страчено.
 
== Версія про перепоховання тіла Богдана Хмельницького ==
Анонімний користувач