Відкрити головне меню

Зміни

м
У [[1917]] був вибраний членом ЦК РСДРП(б), після чого працював в Московському комітеті партії і редагував друкарське видання «Вісті Московського воєнно-революційного комітету». Вів активну пропагандистську роботу під час Жовтневої революції 1917, займаючи радикальні ліві позиції. Джон Рід в книзі «Десять днів, які потрясли світ» стверджує, що Бухарін вважався «лівішим, ніж Ленін». Протягом багатьох років з невеликою перервою в [[1918]] році — головний редактор газети «Правда» і, фактично, головний партійний ідеолог. Підготував пропозиції з націоналізації промисловості і створення органів управління економікою на чолі з Вищою радою народного господарства ([[ВРНГ]])
 
У [[1917]]—[[1918]] як редактор «лівокомуністичної» газети «Комуніст» був лідером «лівих» комуністів, спільно з іншими «лівими» комуністами, а також лівими есерами виступав як проти підписання миру з німцями в Брест-Литовську, так і проти позиції глави радянської делегації Льва Троцького, вимагаючи продовження лінії на світову пролетарську революцію. Пізніше, під час ініційованої в 1923 Троцьким дискусії про фракції у ВКП(б), визнав, що під час обговорення Брестського миру частина лівих есерів запропонувала йому брати участь в арешті Леніна на 24 години і створенні коаліційного соціалістичного уряду з противників мирного договору з Центральними державами. Ліві есери стверджували, що цей уряд зможе розірвати договір і продовжити революційну війну, проте Бухарін навідріз відмовився брати участь в змові проти вождя партії і держави. Через деякий час після підписання Брестського миру перейшов на сторону [[Ленін]]а, свідоцтвом чого стало повернення Бухаріна на посаду головного редактора «Правди». [[25 вересня]] [[1919]] Бухарін став жертвою терористичного акту: він був поранений бомбою, кинутою терористами-анархістами в приміщення Московського комітету РКП(б) в ЛеонтьевськомЛеонтьєвськом провулку.
 
У травні [[1918]] випустив брошуру, що стала широко відомою, «Програма комуністів (більшовиків)», у якій теоретично обгрунтовував необхідність трудової повинності для нетрудових класів. Після публікації робіт «Політична економія рантьє» і «Світове господарство та імперіалізм» став одним з провідних економістів-теоретиків РКП(б). У [[1919]]—[[1920]] був членом Виконкому Комінтерну.
24

редагування