|
*13 червня 2010 р. - парламентські вибори в Бельгії: найбільшу кількість місць у нижній палаті парламенту отримали представники сепаратистського Нового фламандського альянсу. Король Альберт ІІ доручив лідеру валлонських соціалістів Еліо ді Рупо координувати переговорний процес.
*Вересень 2010 р. - переговори зупинені через неможливість провідних політичних сил домовитися. Монарх звертався до політиків з проханням повернутися до переговорів, але сторони продовжували відстоювати власні інтереси замість спроб дійти компромісу. У липні 2011 р. Еліо ді Рупо звернувся до короля з проханням звільнити його від обов`язку сформувати уряд. На думку експертів, політична криза перебуває у законсервованому стані.
== Прогнози щодо подальшого розвитку Бельгії ==
[[Кривошеїн Віталій Володимирович|Віталій Кривошеїн]] і Руслан Ключник у статті "Політична криза в Бельгії та перспективи її вирішення" виокремлюють два сценарії трансформації країни. Згідно з першим, Королівство Бельгія перетворюється з федерації на конфедерацію, яка буде складатися з трьох або чотирьох (з урахуванням лінгвістичного поділу) суб’єктів, фактично незалежних, але пов’язаних спільною Конституцією. При цьому будуть максимально враховані інтереси Фландрії (бюджетна та податкова автономія) та Валлонії (збереження єдиної держави на чолі з королем). Відповідно до другого сценарію, фламандські політичні сили ініціюють проведення у Фландрії референдуму з питання незалежності. Враховуючи електоральні уподобання фламандців, які не змінюються протягом останніх років, ми можемо прогнозувати, що вони погодяться на відокремлення від Бельгії. Останній варіант є більш імовірним, особливо з урахуванням того, що конфедерації існують протягом відносно нетривалого часу. Вони тяжіють або до об’єднання у федерацію (США, Швейцарія), або до розпаду (ОАР, Сенегамбія). В якості аргументу на користь можливого відокремлення Фландрії можна навести успішний досвід мирного розпаду Чехословаччини у 1993 р. та відокремлення Чорногорії від Сербії на підставі референдуму у 2006 р. [8, c. 147]
У випадку розпаду країни невизначеною залишається доля міста Брюссель, який, як уже зазначалося, є переважно франкомовним, але оточений територією Фландрії. Якщо він не приєднається до території Фландрії, то перетвориться на своєрідний ексклав, на зразок Калінінградської області Росії. Серед гіпотез, які висувається бельгійськими політиками щодо можливої долі столиці, заслуговує на увагу прогноз міністра-президента уряду регіону Брюссель-столиця Шарля Піке, який не виключає можливість створення Брюссельського державного утворення на кшталт Князівства Монако [7, c. 39].
Р.М. Ключник і В.В. Кривошеїн стверджують, що Королівство Бельгія, яке тривалий час було прикладом мирного співіснування кількох етносів, мов і культур в рамках однієї держави, сьогодні знаходиться у стані глибокої політичної кризи, яка має системний характер і демонструє тенденцію до подальшого поглиблення. Проаналізувавши ситуацію, що склалася, ми можемо зробити висновок, що подальше функціонування Бельгії як федерації буде супроводжуватися постійними конфліктами, що перешкоджатимуть стабільному розвитку політичної системи. А отже, найбільш вірогідним і оптимальним для королівства є вирішення питання трансформації державного устрою шляхом загальнонаціонального референдуму [8, c. 147].
== Значення для України ==
|
