Сур (Ліван): відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Klm (обговорення | внесок)
→‎Історія: зовнішні посилання
Klm (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 29:
[[Саргон]] хвалиться, що підпорядкував Тір, але Сінахерібу не вдалося впоратися з Елулаем, який приєднався до коаліції [[Тахарка]] та Єзекії. При Ассаргаддоні цар Тіра Баал спочатку підкорився Ассирії, потім приєднався до Єгипту, зазнав нападу, але, мабуть, не підкорився, хоча на сенджірлійскому барельєфі Ассаргаддон і зобразив його разом з Тахарком на мотузці біля ніг своїх (Берлін. музей). Ассурбаніпалу Баал повинен був підкоритися і дати йому в гарем свою дочку і в заручники — сина. Постійні облоги і війни послабили місто. Цим скористалися раби і виробили бунт, жертвою якого лягла знать; царем був обраний Абдастарт (грец. Стратон). При [[Навуходоносор]]і Тір був на боці Єгипту та Іудеї. Вавилонський цар безуспішно облогував його 13 років (з [[587 до н. Е..|587 р.]]) за царя Іттобале II. Однак знеміг громадян вирішили укласти мир. Цар переселився в [[Вавилон]]; на його місце посаджений був [[Баал II]] (до [[564 до н. Е..|564]]), після якого в Тірі був знову переворот: царська влада замінилася "суддями "(шофет). Незабаром ворожа партія випросила з Вавилону царя Хірама III ( [[552 до н. е.|552]] - [[532 до н. е.|532]]), при якому вавілонське панування замінилося перським.
 
Це панування Тір зносив спокійно і поставляв царям великий флот. Відмова пустити в місто [[Александр Македонський|Александром Македонським]] для принесення жертви Мелькарту спричинила за собою семимісячну облогу з насипом перешийка від берега до острова. Тіряни захищалися відчайдушно і не без успіху; гребля не багато б допомогла Александру, якби йому не вдалося зібрати великий флот з ворожих Тіру фінікійських міст. 8000 громадян загинуло, а цар Азімільк і вельможі, які врятувалися в храмі, були помилувані, 30000 чол. продано в рабство, але місто не було зруйноване і ще 17 років по тому трималося 15 місяців проти Антігона, будучи під владою [[Птолемеї]]в. В часи [[Еллінізм]]у Тір був одним із освітніх центрів Середземномор’я — звідти родом античний науковець [[Порфирій]], там також працювали історики Менандр Ефеський (Пергамський) та Дій) <ref>Б.А. Тураев. Менандр Эфесский и Дий. ТИРСКИЕ ЛЕТОПИСИ, [http://ancientrome.ru/antlitr/menander-and-dius/intro.htm Б.А. Тураев. Менандр Эфесский и Дий. — ТИРСКИЕ ЛЕТОПИСИ]</ref>. У Юдейську війну місто підтримувало римлян. [[Християнство]] з'явилося в Тірі рано; тут тиждень жив [[Апостол Павло]] (Дії XXI, 3); у місті незадовго з’явився єпископ (святий [[Дорофей (священномученик)|Дорофей]] та ін.) У період гонінь деякі християни Тіру зазнали мученицької смерті; лише за [[імператор]]а [[Діоклетіан]]а тут постраждало 156 мучеників. У Тірі також помер [[Ориген]].
 
В [[Абіссінія|Абіссінію]] проповідь [[християнство|християнства]] була занесена тірянами. Перший храм був побудований за [[Костянтин Великий|Костянтина Великого]] тірським єпископом і урочисто освячено в [[314]] р. [[Євсевій Кесарійський]] детально описує другий тірський храм, на півдненному-сході міста, що був освячений ним в [[335]] р. У Тірі відбувався собор у справі [[Афанасій Великий|Афанасія Олександрійського]]. Пізніше архієпископом міста був [[Вільгельм Тірський]], відомий також як історик.
 
У Середні віки Тір був одним з головних міст Сходу. Місто було багатим, промислово розвинутим (особливо славилося скляними виробами) та вважалося неприступним. Тільки завдяки розбрату серед мусульман і за сприяння венеціанського флоту, королю Єрусалима Балдуїну II вдалося [[1124]] р. підкорити місто. Облога Тіра [[Саладін]]ом [[1187]] була безуспішною — завдяки [[Конрад (маркграф Монферратський)|Конраду де Монферрат]] місто вистояло<ref>{{ [http://www.templiers.info/cross_and_demilune/index.php?id=great_people&great_people=Conrad_de_Montferrat_seigneur_of_Tyre| Прибытие Конрада де Монферрат в Тир. - История ордена Храма.}} ]</ref>.
 
В [[1190]] тут був похований [[Фрідріх Барбаросса]]. [[1291]] р. Тір був зруйнований мусульманами. З цього часу місто прийшло в занепад, незважаючи на зусилля Фахреддіна відродити його славу. У 1837&nbsp;р. Тір сильно постраждав від землетрусу. В даний час на місці Тіра знаходиться [[Сур (Ліван)|Сур]]&nbsp;— гарне містечко, яке, однак, не має великого значення, оскільки торгівля перейшла до [[Бейрут]]у. Населення Сура - бл. 6000 жителів, з них - 2700 мусульман і 2500 християн. Більшість православних свого часу возз'єдналися з Католицькою церквою, утворивши [[Мелькітська греко-католицька церква|Мелькітську греко-католицьку церкву]]. Міську громаду Сура очолює архієпископ тірський. Місто розташоване на Півночі колишнього острова, тепер сполученого з берегом.