Імам: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування |
Іванко1 (обговорення | внесок) м →Голова мусульманської громади: стильове правлення за допомогою AWB |
||
Рядок 11:
В перші роки [[іслам]]у функції імама на молитві виконував сам [[Мухаммед]], а після його [[смерть|смерті]] [[халіф]]и. Оскільки вони одночасно були головами общини-держави, маючи всю повноту [[влада|влади]], то імами-халіфи виявились єдиними законотворцями і вищими духовними авторитетами. Звідси розвинулолось уявлення про імама, як про голову всієї теоретично єдиної мусульманської общини. Проте про сутність верховної влади і критерії її законності склались різні уявлення, що визвало розкол серед мусульман:
* [[суніти]], як і [[хариджити]], вважали імама уповноваженим общини, який вибираєть всією общиною. В сунітському ісламі формальним вираженням волі общини стала [[іджма]] — «згода» її представників. На практиці імам-халіф призначався його попередником. До його обов'язків входило зберігати релігію і керувати мирськими справами відповідно до релігійного закону:
* [[шиїти]] проповідують божественну природу верховної влади. Відкидаючи з самого початку ідею виборності імама — голови общини і вважаючи верховну владу визначеною в [[рід|роду]] [[Алі ібн Абі Таліб|Алі]], вони відстоювали спадковий принцип передачі влади. За їхнім уявленням, рід Алі наділений знанням сокровенних сторін релігії, і це знання передається від [[батько|батька]] до [[син]]а. Божественна природа влади зумовила «непогрішність» імамів в справах [[Віра (релігійна)|віри]] і мирського життя, гарантуючу нерушимість і чистоту релігійної традиції. Згідно
** правитель общини, наступник Мухаммеда в улагодженні людських справ;
** кінцевий авторитет в тлумаченні [[Коран]]у і релігійних законів;
| |||