Борисов Борис Олексійович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Kamelot (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Kamelot (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 31:
З осені [[1925]] року в [[ВМФ СРСР|ВМФ]] ([[Балтійський флот (СРСР)|Балтійський флот]]). Закінчив Кронштадтську артилерійську школу, служив на кораблі «Жовтнева революція». По закінченню навчання отримав [[військове звання]] [[старшина]], направлений на [[Чорноморський флот СРСР|Чорноморський флот]] в окремий дивізіон підводних човнів в [[Севастополь]].
В Севастополі, окрім служби на флоті, багато займався спортом, неодноразово на першостях з легкої атлетики займав перші, другі і треті місця, брав участь у всеармійських і всесоюзних змаганнях. Рішенням командування виконував обов'язки політгруповода, був вибраний членом бюро парторганізації, а потім секретарем партійної організації бази.
Після звільнення з флоту направлений в розпорядження Кримського обкому партії, де працював агітпроморганізатором на залізничному вузлі, з [[1930]] року секретарем партійної організації Союзу споживчих товариств Криму, був членом міському партії [[Сімферополь|Сімферополя]], очолював агітаційно-масовий відділ, з [[1933]] року — секретар парткому Камишбурунбуду. В березні 1936 року повернувся на роботу в Сімферопольський міськом партії в якості секретаря, займався промисловістю, транспортом, організаційно-партійною діяльністю. З [[1938]] року — другий секретар Карасубазарського райкому партії, пізніше завідувач воєнним відділом обласного комітету партії. За клопотанням міського і флотського активу зайняв посаду секретаря Севастопольського міському. На протязі [[Оборона Севастополя (1941—1942)|другої оборони Севастополя]] знаходився в місті. З [[26 жовтня]] очолив міський комітет оборони. Залишив місто на [[підводний човен|підводному човні]] і [[3 липня]] прибув до [[Новоросійськ]]а, направлений в розпорядження [[ЦК ВКП(б)]]. Виконував обов'язки другого секретаря міському [[Іваново]], першого секретаря міськомів обласних і крайових центрів. До відвоювання [[Кримський півострів|Криму]] і Севастополя в апараті ЦК займався підбором кадрів для Криму і деяких областей [[УРСР|України]]. З січня [[1944]] року в Україні, працював в [[Полтава|Полтаві]], [[Харків|Харкові]], [[Дніпропетровськ]]у, [[Кіровоград]]і, [[Запоріжжя|Запоріжжі]], [[Павлоград]]і та інших містах. Потім працював у [[Владивосток|Владивостоці]], [[Владимир]]і та інших містах [[СРСР|Радянського Союзу]].
[[Файл:Могила Бориса Борисова.jpg|міні|200пкс|Могила Бориса Борисова]]
Помер [[8 березня]] [[1981]] року. Похований в Севастополі на [[кладовище Комунарів|кладовищі Комунарів]].
==Книги==
Борис Борисов автор книг:
* «Записки секретаря міському»;
* «Подвиг Севастополя»;
* «Севастопольська биль»;
* «Севастопольці не здаються»;
* «Діти Севастопаля»;
* «Я все винесу»;
* «Школа життя».
== Література ==
| |||