Літопис подій у Південній Русі: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Constbal (обговорення | внесок)
Constbal (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 1:
{{Поточна подія|[[6 червня]] [[2011]] року}}
Повна назва — '''Літопис подій у Південній Русі львівського каноніка [[Юзефович Ян Томаш|Яна Юзефовича]]''' ([[1624]] — [[1700]]).
 
Перший україномовний і другий у світі (після перекладу польською наприкінці 19 ст.) переклад [[Латинська мова|латиномовного]] літопису [[Юзефович Ян Томаш|Яна Юзефовича]], написаного для кармелітського монастиря. Проте [[Польська мова|польськомовний]] переклад, за висновками фахівців, містить низку перекручень або неточностей, які суттєво змінюють його зміст.
 
Переклад понад 100 сторінок тексту, виданого і упорядкованого [[Антонович Володимир Боніфатійович|В. Антоновичем]], був здійснений протягом 2008—2009[[2008]]—[[2009]] років Людмилою Шевченко-Савчинською. Уривки перекладу викладаються у мережі Інтернет, планується видання.
 
Повний текст Літопису Я. Юзефовича у рукописній копії первинного списку зберігається у [[Польща|Польщі]]. Українські вчені вживають заходів щодо удоступнення цього тексту для вітчизняної науки.
 
Ключовою подією літопису є [[Визвольна війна]] під проводом [[Богдан Хмельницький|Богдана Хмельницького]]. На думку П. Борека, [[Юзефович Ян Томаш|Т. Юзефович]] — «один із небагатьох авторів старопольського періоду, хто здобувся на об'єктивізм в описі причин козацького зриву 1648 р.». Наскільки видатне це досягнення, можна судити, по-перше, з того, що історик мусив виступати на боці офіційної ідеології, навіть не бувши свідком описаних драматичних подій — адже їхні наслідки ще давалися державі взнаки; по-друге, ту війну зазвичай описували з обох боків (українського та польського) як явище апокаліптичного характеру, якому, за словами Н. Яковенко, мали відповідати прикмети «кінця часів»: нелюдські злочини[[злочин]]и, [[святотатство]], моторошні візії повальної загибелі, незвичайні кари тощо.
Автор детально описує характер і звичаї тогочасних діячів, часто посилаючись на праці Коховського або «гідних віри наших старших» — очевидців-львів'ян.