Олександр IV Лопушанин: відмінності між версіями

Боярин Петро Стольник був позошлюбним сином господаря [[Богдан ІІІ Сліпий|БогданБогдана ІІІ СліпийСліпого]]. Бояри вбили 1552 [[Господар|господаря]] Стефана VI Рареша, поставивши правителем боярина Іона Жолдю. За підтримки частини бояр і війська польного гетьмана [[Миколай Сенявський|Миколи Сенявського]] через декілька днів загони Петра Стольника оточили біля Шипота Іона Жолдю, якому відрізали ніс і постригли у монастир. Петро Стольник став господарем, як Олександр IV Лопушану. Для більшої легітимності він одружився на нареченій Іона Жолді Роксані (померла 1570), доньці господаря [[Петро IV Рареш|Петра IV Рареша]] і племінниці господаря [[Богдан ІІІ Сліпий|Богдана ІІІ Сліпого]]. Він визнав себе васалом польського короля, одночасно отримавши затвердження у [[Султан|султана]]. Через самостійну політику виникали постійні змови, підтримувані і Польщею, через що господар почав проявляти більшу лояльність до [[Османська імперія|Османської імперії]], зокрема в її інтересах втручався у справи [[Валахія|Валахії]]. У князівстві росли міста за рахунок зародження ремісничих цехів. За підтримки [[Габсбурги|Габсбургів]] і польського магната Альбрехта Ласького Іоні ІІ Якубу Геракліду вдалось 18 листопада 1561 розбити у битві при Вербі (Сучаві) Лопушняну і посісти молдавський трон, як Деспот Воде. Він був першим протестантом серед володарів Європи і першим іноземцем господарем Молдавії. Через протегування при дворі іноземцям, протестантам, конфлікт з Лаським, введення нових податків 1563 був вбитий боярами. Провідник заколоту [[Стефан VII Томша|Стефан Томша]] І став господарем, але не отримав затвердження у [[Порта|Високій Порті]], з якою він почав боротись. Його покинули прибічники і 1564 він втік на [[Поділля|Поділля]]. На прохання султана король [[Сигізмунд II Август|Сигізмунд ІІ Август]] наказав його схопити [[Єжи Язловецький|Юрію Язловецькому]]. Був страчений у [[Львів|Львові]].