Свічка запалювання: відмінності між версіями

[[Файл:Bougie fr.jpg|thumb|150px|Елементи свічки запалювання:1.Гайка виводу центрального електрода; 2.Ізолятор; 3.Центральний та боковий електроди; 4.Корпус; 5.Ущільнююче кільце.]]

Свічка запалювання складається із трьох основних компонентів: корпуса, електродів та ізолятора. Для герметизації свічки щодо центрального електрода використовують термоцемент([[NGK]], [[Champion]]), або струмопровідний склогерметик([[Bosch]]). У сучасних свічках тепловий конус ізолятора виходить за торець нижньої частини корпусу, завдяки чому він краще охолоджується під часвпуску холодної суміші і тепловий діапазон свічки розширюється. Для форсованих двигунів використовують свічки, центральний електрод яких виготовлено і покрито нікельхромовою, срібною чи платиновою оболонкою

Корпус свічки виготовляється із сталі та має різьбу для вкручування у головку блока циліндрів та [[шестигранник]] для спеціального "Свічного" ключа. Поверхня корусу нікелюється для запобігання [[корозія|корозії]]. На корпус свічки запресовується ізолятор.

=== [[Електрод|Електроди]] ===

* Високий опір

* Висока теплопровідність

== Температурний діапазон ==

При роботі двигуна температура на електродах свічки запалювання сягає 400...800^oС. При температурі нижче 400^oС на електродах залишаються продукти неповного згоряння паливної суміші, а при температурі вище 800^oС відбувається окислення і вигорання електродів. Нагар на тепловому конусі ізолятора зникає(відлущується) після нагрівання його до температури 500^oС. Коли температура перевищить 900^oС виникає "жарове запалювання", при якому відбувається передчасне запалювання паливної суміші. Це призводить до виведення з ладу свічки та прогоряння [[поршень|поршня]].