Калинковицько-Мозирська операція: відмінності між версіями

'''Кали́нковицько-Мо́зирська наступа́льна опера́ція''' ([[8 січня|8]] — [[30 січня]] [[1944]] року) — фронтова наступальна операція радянських військ [[Білоруський фронт|Білоруського фронту]] у [[ВеликаДруга Вітчизнянасвітова війна|ВеликійДругій Вітчизнянійсвітовій війні]].

На напрямі прориву радянських військ займали оборону 9 піхотних і 2 танкові дивізії, 3 [[дивізіон]]и штурмових гармат, [[Кіннота|кавалерійський]] полк. У тилу перебували кілька [[Угорщина (1944—1945)|угорських]] дивізій, які використовувалисяборолися дляіз боротьбисталінськими з партизанамидиверсантами, та також були кинутізалучені в бій під час битви. Війська Вермахту займали укріплену лінію оборони, створену в період з жовтня [[1943]] року, в яка вдало враховувала особливості місцевості, чисельні річки і болота.

[[8 січня]] [[1944]] року війська [[Білоруський фронт|Білоруського фронту]] розпочали наступ. На початковому етапі операції боїпротивники прийняли впертий характер,втягнулися в першіважкі днібої, у важких боях радянські військанападники намагалися «продавити» оборону противника. ДолаючиУ запеклий опір ворога, в прешийперший день операції війська сталінського фронту просунулися на 2—6 [[кілометр]]ів.

У районі села Домановичі в прорив був введений 1-й гвардійський танковий корпус сталінської армії, до вечора доби його частини досягли села Кощічі. Введення в бій 1-го гвардійського танкового корпусу незакінчилося далопровалом. бажаних результатів, але дозволило прорвати передову смугу оборони німецьких військ.

Після прориву передовоїрадянських смуги оборонивійськ в районі південніше [[Мозир]]я були введені у бій відразу два кавалерійських корпуси — 2-й і 7-й гвардійські кавалерійські корпуси. ПартизаниДиверсанти лісовими дорогами провели їх з району [[Єльськ]]у в тил Мозирському і Калинковицькому угрупованням противника. Удар 2-го гвардійського кавалерійського корпусу, що вийшов до залізниці [[Калинковичі]] — Птичь в тилу угруповання німецьких військ на захід від Мозиря, чим створив реальну загрозу його оточення, змусив командування угрупування терміново почати евакуацію своїх військ. Кавалеристи паралізували німецькі тили, перерізали дорогу Мозир — [[Петриков]], позбавили постачання обороняються німецькі частини.

Розпочавши в цей момент рішучий наступ, обидві радянські армії досягли значного успіху. Не зважаючи на запеклий опір і ряд потужних контратак німецьких військ, радянські полки 162-ї і 69-ї стрілецьких дивізій 11 січня звільнившиокупували Козловичі, Сільце і Запілля, почали обхід Калинковичей з північного заходу. 12 січня були звільненіокуповані Туровичі, Казанський, Шіічі, Шпильки, Бобровичі, Горочічі. По мірі просування радянських військ до Калинковичів опір противника зростав. [[13 січня]] запеклі бої відбувалися в районі Дудич — Муравейниця, Горбовичі. До вечора [[13 січня]] була перерізана залізнична лінія Калинковичі — Птичь, 1-й гвардійський корпус, 75-а і 253-я стрілецькі дивізій вели бої на рубежі 3—5 кілометрів на північ від Калинковичів. Війська 61-а армії перерізали залізницю і шосейну дороги Калинковичі — [[Жлобин]], звільнила Домановічі і обійшла вороже угруповання з півночі. Підрозділи 61-ї армії наближалися до Калинковичів зі сходу і південного сходу. До центру міста пробивалася 76-а гвардійська стрілецька дивізія, 77-а гвардійська і 81-а стрілецькі дивізія наступали на залізничний вузол, 356-я стрілецька дивізія вела бої в районі Гулевичі — Корчага. На світанку 14 січня місто [[Калинковичі]] було повністю очищене від ворога.