Був членом правління, а після [[Лютнева революція|лютневої революції 1917 р.року]] -— одним із керівників [[Фолкспартей]]. Брав участь в організації єврейських шкіл в [[Україна|Україні]]. З квітня 1918 р. -— член Президії парламенту [[Україна|України]] - [[УЦР|Української Центральної Ради - Малої Ради]].
З лютого 1919 р. по листопад 1920 р. займав посаду міністра з єврейських справ в різних урядах [[Директорія|Директорії]]. За його ініціативи [[Директорія]] прийняла постанову про створення надзвичайної державної комісії для розслідування погромів та притягнення винних до кримінальної відповідальності. ВУ кінці 1920 р. Красний емігрував, а в 1927 р. повернувся до [[СРСР|Радянського Союзу]]. ВУ 1938 р. був заарештований, в 1939 р. страчений поза звинуваченнюзвинуваченням у створенні та керівництві антирадянською сіоністською терористичною організацією.
В 1928 р. вийшла книга «Трагедія українського єврейства (до процесу [[Шварцбардпроцес Шварцбарда|процесу Шварцбарда]]а)», в якій Красний звинуватив Директорію і [[Петлюра Симон Васильович|Симона Петлюру]] в організації єврейських погромів.