Танєєв Сергій Іванович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
OlegB (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
OlegB (обговорення | внесок) |
||
Рядок 3:
== Біографія ==
1875 року закінчив [[Московська консерваторія|Московську консерваторію]] у [[Микола Рубінштейн|Миколи Рубінштейна]] ([[фортепіано]]) і [[Чайковський Петро Ілліч|Петра Чайковського]] ([[композиція (музична)|композіція]]). Виступав у концертах як піаніст-соліст й ансамбліст. Перший виконавець багатьох фортепіанних творів Чайковського, виконавець власних творів. З 1878 по 1905 роки працював у Московській консерваторії (з 1881 професор), де вів класи [[гармонія (музика)|гармонії]], інструментовки, фортепіано, композиції, [[поліфонія|
[[1905]] року залишив консерваторію в знак протесту проти консервативних методів керівництва. Продовжував займатися з учнями приватно. Був одним із засновників і педагогів Народної консерваторії (1906), брав участь у роботі Пречистинських курсів для робітників, вивчав музичний фольклор.
Переконаний послідовник класики (у його музиці знайшли втілення традиції [[Глінка Михайло Іванович|м. І. Глінки]], П. І. Чайковського, а також [[Бах Йоганн Себастьян|І. С. Баха]], [[Бетховен|Л. Бетховена]]), Танєєв передбачив багато тенденцій музичного мистецтва XX століття. Його творчість відзначена глибиною й шляхетністю задумів, високою етичністю й філософською спрямованістю, стриманістю висловлення, майстерністю тематичного й поліфонічного розвитку. У своїх творах він тяжів до морально-філософської проблематики. Така, наприклад, його єдина [[опера]] «Орестея» (по [[Есхіл]]у, 1894) — зразок втілення античного сюжету в російській музиці. Його камерно-інструментальні твори (тріо, квартети, квінтети) належать до кращих зразків цього жанру в російській музиці. Один із творців лірико-філософської [[кантата|кантати]] в російській музиці («Іоанн Дамаскін», «По прочитанні псалма»). Відродив популярний у вітчизняній музиці XVІІ-XVІІІ ст. жанр — хору [[a cappella|a cappella]] (автор більше 40 хорів). В інструментальній музиці особливе значення надавав інтонаційній єдності циклу, монотематизму (4-а симфонія, камерно-інструментальні ансамблі).▼
▲Переконаний послідовник класики (у його музиці знайшли втілення традиції [[Глінка Михайло Іванович|
Створив унікальну працю — «Рухомий контрапункт строгого письма» (''"Подвижной контрапункт строгого письма"'') (1889—1906) і його продовження — «Вчення про канон» («Учение о каноне») (кінець 1890-х рр.-1915).
| |||