Вікіпедія

Дробарка: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 3:
<div style='text-align: center;'>
''Щокові дробарки'' установлюють переважно на збагачувальних фабриках невеликої продуктивності. Вони в порівнянні з конусними дробарками більш пристосовані для [[дроблення]] глинистих і вологих руд, займають менше місця по висоті, простіші конструктивно, але менш пристосовані для [[дроблення]] матеріалів пластинчастої форми.
Щокові дробарки працюють за принципом роздавлювання і час-тковочастково згину між двома щоками, з яких одна – нерухома, а інша – рухома. Щокові дробарки розділяються на два кінематичних класи: із простим рухом щоки – ЩДП (рис. 2.11 а) і складним – ЩДС (рис. 2.11 б).
</div>
Таблиця 2.5. – Умовні позначки машин для дроблення і подрібнення
Рядок 47:
 
<div style='text-align: center;'>
У дробарку з простим рухом щоки (рис. 2.11 а) вихідний матеріал завантажується зверху в робочий простір між рухомою 1 і нерухомою 2 щоками. При обертанні [[
[[ий|ексцентриков]]ого валу]] 6 шатун 4 рухається у вертикальному напрямку, його рух через розпірні плити 3 передається рухомій щоці 2. Таким чином, рух [[шатун]]а вгору супроводжується наближенням рухомої щоки до нерухомої і дробленням матеріалу. При русі [[шатун]]а униз рухома щока відходить від нерухомої, у цей час здійснюється розвантаження дробленого продукту під [[а|дробарку]].
</div>
<div style='text-align: center;'>
Рядок 88 ⟶ 89:
При виборі дробарок з гладкими валками треба дотримуватися умови захоплення валками шматка матеріалу, що дробиться:
</div>
D<sub>В</sub>=(15:20)D<sub>max</sub> (2.20)
 
де D<sub>B</sub> – діаметр валків, мм; D<sub>max</sub> – максимальний розмір грудок матеріалу, що дробиться, мм.
 
<div style='text-align: center;'>
На збагачувальних фабриках дробарки з гладкими валками звичайно використовують при ступені дроблення 3-4.
</div>
 
<div style='text-align: center;'>
''Валкові дробарки з зубчатими валками'' (рис. 2.13 б) призначені для крупного і середнього [[дроблення]] м’яких і крихких порід ([[вугілля]], [[антрацит]]ів і [[сланці]]в) при необхідності одержати грудковий дроблений продукт із невеликим вмістом дріб’язку.
</div>
Процес [[дроблення]] в дробарках із зубчатими валками відбувається за рахунок розколювання порід і здійснюється при меншому переподрібненні та витраті [[я|енергі]]ї, ніж у щокових і конусних дробарках. ▼
<div style='text-align: center;'>
 
▲Процес [[дроблення]] в дробарках із зубчатими валками відбувається за рахунок розколювання порід і здійснюється при меншому переподрібненні та витраті [[я|енергі]]ї, ніж у щокових і конусних дробарках.
</div>
Зубчаті дробарки працюють при ступенях дроблення 4–6. Для зубчатих дробарок також повинна виконуватися умова захоплення шматка матеріалу, що дробиться:
 
D<sub>B</sub> = (1,5 - 3,5) D<sub>max</sub> (2.21)
 
де D<sub>B</sub> і D<sub>max</sub> - діаметр валків і максимальний розмір грудок ма-теріалу, що дробиться, мм.
Рядок 106 ⟶ 110:
Продуктивність валкових дробарок визначається за формулою:
 
Q=nπDLsδk, т/год, (2.22)
 
<div style='text-align: center;'>
де n – частота обертання валків, хв<sup>-1</sup>; D, L – діаметр і довжина валка, м; s – ширина щілини між валками, м; δ – густина матеріалу, що дробиться, т/м<sup>3</sup>; k – коефіцієнт розпушення дробленого продукту в момент розвантаження ( k = 0,1 – 0,3 ).
 
</div>
Валкові дробарки мають багато переваг:
 
* простота конструкції;
Рядок 118 ⟶ 123:
 
 
<div style='text-align: center;'>
''Дробарки ударної дії'' (молоткові – М і роторні – ДРК і ДРС) використовуються для крупного, середнього і дрібного [[дроблення]] матеріалів не тільки низької і середньої, але й підвищеної [[ість|міцн]]ості. До переваг дробарок ударної дії слід віднести:
</div>
 
* простоту конструкції,
* надійність, компактність,
Рядок 127 ⟶ 133:
Тому вони широко застосовуються для дроблення кам’яного [[вугілля]], [[кокс]]ової [[а|шихт]]и, [[вапняк]]у, руд чорних, кольорових, рідкісних і благородних [[метал]]ів, калійних солей, баритових, флюоритових і азбестових руд, будівельних матеріалів.
 
<div style='text-align: center;'>
Дробарки ударної дії (рис. 2.14) виготовляються одно- і дворо-торними, з колосниковими решітками і без них, з реверсивними і нереверсивними роторами.
Основна відмінність молоткових і роторних дробарок полягає в кріпленні бил - у молоткових дробарок вони закріплені шарнірно, у роторних – жорстко.
У молоткових дробарках (рис. 2.14 а) вихідний матеріал через завантажувальний отвір надходить у робочий простір, обмежений корпусом 1, який є захищеним броньовими плитами 2. Усередині робочого простору на горизонтальному валу 3 обертається ротор 4 з моло-тками 5, закріпленими шарнірно. Молотки вдаряють по грудках і з силою відкидають їх до стінок корпуса на плити, де грудки додроблюються.▼
 
</div>
Таким чином, процес [[дроблення]] здійснюється в результаті ударів молотків по грудках матеріалу, ударів грудок матеріалу об броньові плити і роздавлювання та стирання матеріалу молотками на колосникових решітках. Дроблений продукт розвантажується через отвори колосникових решіток 6.▼
<div style='text-align: center;'>
▲ У молоткових дробарках (рис. 2.14 а) вихідний матеріал через завантажувальний отвір надходить у робочий простір, обмежений корпусом 1, який є захищеним броньовими плитами 2. Усередині робочого простору на горизонтальному валу 3 обертається ротор 4 з моло-тками 5, закріпленими шарнірно. Молотки вдаряють по грудках і з силою відкидають їх до стінок корпуса на плити, де грудки додроблюються.
</div>
 
<div style='text-align: center;'>
Принцип дії роторних дробарок аналогічний принципу дії молоткових дробарок. У роторних дробарках дроблення здійснюється жорстко закріпленими на [[ротор]]і 4 билами 7. Матеріал завантажується в зону ротора, що обертається з великою швидкістю. Ударами бил грудки руйнуються, і їх частини відкидаються на відбійні броньові плити 2 або колосники, що утворюють камеру дроблення. Ударяючись об футеровку, грудки руйнуються і знову відскакують на ротор. Це повторюється доти, поки грудки, досягши визначеної крупності, не вийдуть із дробарки через вихідну щілину або отвори колосникових решіток.▼
▲ Таким чином, процес [[дроблення]] здійснюється в результаті ударів молотків по грудках матеріалу, ударів грудок матеріалу об броньові плити і роздавлювання та стирання матеріалу молотками на колосникових решітках. Дроблений продукт розвантажується через отвори колосникових решіток 6.
</div>
<div style='text-align: center;'>
▲ Принцип дії роторних дробарок аналогічний принципу дії молоткових дробарок. У роторних дробарках дроблення здійснюється жорстко закріпленими на [[ротор]]і 4 билами 7. Матеріал завантажується в зону ротора, що обертається з великою швидкістю. Ударами бил грудки руйнуються, і їх частини відкидаються на відбійні броньові плити 2 або колосники, що утворюють камеру дроблення. Ударяючись об футеровку, грудки руйнуються і знову відскакують на ротор. Це повторюється доти, поки грудки, досягши визначеної крупності, не вийдуть із дробарки через вихідну щілину або отвори колосникових решіток.
</div>
<div style='text-align: center;'>
Роторні дробарки випускають двох типів: ДРК – для крупного дроблення і ДРС – для середнього і дрібного. У роторних дробарок співвідношення між діаметром ротора (D<sub>P</sub>) і максимальним розміром шматка в живленні (Dmax) складає:▼
– для дробарок ДРК: ▼
</div>
D<sub>P</sub> = (1,7 … 2) D<sub>max</sub> , (2.23)– для дробарок ДРС: ▼
 
D<sub>P</sub> = 3,3D<sub>max</sub> . (2.24)▼
▲ Роторні дробарки випускають двох типів: ДРК – для крупного дроблення і ДРС – для середнього і дрібного. У роторних дробарок співвідношення між діаметром ротора (D<sub>P</sub>) і максимальним розміром шматка в живленні (Dmax) складає:
▲– для дробарок ДРК:
 
Продуктивність дробарок ударної дії визначають за ефективніс-тюефективністю дроблення:▼
▲D<sub>P</sub> = (1,7 … 2) D<sub>max</sub> , (2.23)
 
Q = N·ηe·<sub>ет</sub>·k<sub>др</sub>·k<sub>d</sub> , (2.25)▼
– для дробарок ДРС:
 
де N – встановлена потужність електродвигуна, кВт; η – коефіцієнт використання потужності електродвигуна[[електродвигун]]а (η = 0,8-0,95); e<sub>ет</sub> – ефективність дроблення еталонної дробарки, т/кВтּгод; k<sub>др</sub> – поправочний коефіцієнт на дробильність руди; k<sub>d</sub> – поправочний коефіцієнт на крупність руди.▼
▲D<sub>P</sub> = 3,3D<sub>max</sub> . (2.24)
 
▲Продуктивність дробарок ударної дії визначають за ефективніс-тю дроблення:
 
▲ Q = N·ηe·<sub>ет</sub>·k<sub>др</sub>·k<sub>d</sub> , (2.25)
 
▲де N – встановлена потужність електродвигуна, кВт; η – коефіцієнт використання потужності електродвигуна (η = 0,8-0,95); e<sub>ет</sub> – ефективність дроблення еталонної дробарки, т/кВтּгод; k<sub>др</sub> – поправочний коефіцієнт на дробильність руди; k<sub>d</sub> – поправочний коефіцієнт на крупність руди.
<div style='text-align: center;'>
Двороторні дробарки в порівнянні з однороторними менш піддані забиванню і звичайно застосовуються для дроблення більш вологих матеріалів і матеріалів, що злипаються, вони також дозволяють завантажувати матеріал більшої крупності. Ширину щілини колосникових решіток і відстань між ними та кінцем бил (молотків) вибирають залежно від необхідної крупності дробленого продукту і [[ість|волог]]ості матеріалу, що дробиться. При дробленні глинистих вологих руд, щоб уникнути забивання колосникових решіток, відстань між колосниками збільшують. У важких випадках дробарки працюють без колосникових решіток.
Без колосникових решіток продуктивність дробарки підвищується, але при цьому в дробленому продукті з'являються зерна крупніші допустимих розмірів.
</div>
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Дробарка