Стенфордський тюремний експеримент: відмінності між версіями

 

Добровольці грали ролі в'язнів та охоронців в імпровізованій [[в'язниця|в'язниці]], влаштованій у корпусі кафедри психології. Учасники швидко адаптувались до своїх ролей. Ніхто не сподівався, проте почали виникати по-справжньому небезпечні ситуації. Кожен третій охоронець виявився схильним до [[садизм|садизму]], а в'язні були надто [[моральна травма|морально травмовані]], двоє з них закінчили експеримент достроково. Незважаючи на очевидну втрату контролю над експериментом, тільки один з 50 спостерігачів, Христина Маслач, виступила проти його продовження. Зімбардо припинив експеримент достроково.