Стенфордський тюремний експеримент: відмінності між версіями

Есксперимент був широко розкритикований, як неетичний і такий, що межує з ненауковістю. Критики, а серед них і [[Ерік Фромм]], ставили під сумнів, що результати експерименту можна легко витлумачити. ФроммЗокрема, зокремаФромм писав, як сильно змінюється поведінка людини, коли вона попадає вїї ув'язнення.язнюють (використовуючи історичні приклади нацистських [[концтабір|концентраційних таборів]]). Це поклало початок досліджень на перевірку твердження, що тюремне оточення саме собою визначає поведінку особистості. Фромм також не погоджувався, що схильність до садизму в «нормальних» особах не може бути визначена методами, призначеними для їхнього відбору.

Через те, що це був польовий експеримент, вести традиційний науковий контроль було неможливо. Зімбардо не був нейтральним спостерігачем, а впливав на керівництво експериментом як директор в'язниці. Висновки, базовані на експерименті, є великою мірою суб'єктивними і не підкріплені ширшим колом фактів. Такий експеримент важко відтворити іншим [[дослідник|дослідникам]]ам.

Деякі критики експерименту стверджують, що учасники базували свою поведінку на тому, що від них очікували, чи орієнтувались на [[стереотип|стереотипи]] поведінки в'язнів та охоронців. Іншими словами, учасникиучасників просто булибуло втягнутівтягнено в [[рольова гра|рольову гру]], проте Зімбардо наполягає, що навіть, якщо на початку це були елементи рольової гри, то впродовж експерименту учасники вжилисьзвикли удо своїсвоєї ролі.

НаЙого додачукритикували його критикувалий через невідповідність середовища (''ecological validity''). Багато умов, накладених в експерименті, є спірнимисуперечливими і не корелюються з умовами в справжніх тюрмах (зав'язування очей новоприбулим, заборона вдягати нижню білизну, заборона виглядати у вікно, заборона користуватись іменами). Зімбардо ж наполягає, що ув'язнення — це шокуючашокувальна і дегуманізуючадегуманізувальна подія, і було необхідно ввести ці процедури, щоб поставити «в'язнів» в умови обмеженої волі; однак важко дізнатись, наскільки подібна дія таких умов до справжньої в'язниці, а спосіб проведення експерименту важко відтворити точно, щоб інші могли перевірити це.

Деякі критики кажуть, що експеримент був занадто детермінованим: у звітах описані значні відмінності жорстокості «охоронців», найгірший з яких відомий під псевдонімом «[[Вейн Джон|Джон Вейн]]» .(Цейцей «охоронець» стверджує, що він почав загострювати стосунки між «охоронцями» і «в'язнями», наслідуючи одного з персонажів фільму [[Пол Ньюмен|Пола Ньюмена]] «[[Cool Hand Luke]]». Він далі посилював свої дії через свій псевдонім «Джон Вейн» і намагався зімітувати актора Strother Martin, що грав капітана-садиста у фільмі<ref>«John Wayne» (name withheld). Interview. «The Science of Evil.» Primetime. Basic Instincts. KATU. 3 Jan. 2007</ref>). Інші «охоронці» були добрішими і часто виявляли прихильність до «в'язнів». Зімбардо не робив спроб пояснити чи врахувати ці відмінності.

І останнєнаостанок, модель була занадто маленькою,&nbsp;— тільки 24 учасники протягом відносно невеликого відрізку часу.

=== Спроба відтворити експеримент на BBC ===

Алекс Хеслем (''Alex Haslam'') і Стів Річер (''Steve Reicher''), психологи з університету в [[Екстер|Екстері]] та з університету [[університет Сен-Ендрюс|Сен-Ендрюс]] керували частковим відтворенням експерименту за фінансової підтримки [[Бі-Бі-Сі|BBC]], яке транслювало сцени дослідження, як [[реаліті-шоу]] програму під назвою «Експеримент» ([[2002]]). Їхні результати і висновки дуже різняться від Зімбардових і призвели до серії публікацій про [[деспотизм|тиранію]], [[стрес]] таі [[лідерство]] (більше про незадовільні результати від SPE, були опубліковані в ключових галузевих журналах, зокрема ''British Journal of Social Psychology, Journal of Applied Psychology, Social Psychology Quarterly''). Оскільки експеримент не був точним відтворенням Стенфордського експерименту, дослідження спричинило до подальших сумнівів в універсальності їх висновків. Зокрема, під питанням висновок, що люди чинили зло неусвідомлено, граючи роль, та ідея про те, що рушійні сили зла є в будь-якому випадку банальними. Їх дослідження також показало важливість лідерства у виникненні тиранії. (у формі, яку показав Зімбардо в інструктажі охоронців в Стенфордському експерименті).<ref>[http://education.guardian.co.uk/academicexperts/story/0,,1605313,00.html The ideas interview: Alex Haslam]</ref><ref>[http://www.offthetelly.co.uk/interviews/experiment.htm Interview: Steve Reicher and Alex Haslam]</ref>