Жмудь: відмінності між версіями

[[ЗображенняФайл:Liet-etno-regionai.png|350px|thumb|right|Етнорегіони Литви

'''Жмудь''', '''[[Жемайтія]]''', '''Нижня Литва''' (Жмуд: ''Žemaitėjė'', [[Литовська мова|лит]]: ''Žemaitija'', [[Польська мова|пол]]: ''Żmudź'', [[Білоруська мова|біл]]: ''Жмудзь'' )  — регіон на північному заході Литви, де говорять на своєрідному діалекті, який сильно різниться від традиційної [[Литовська мова|литовської]].

Жемайтія в XIII і навіть в XIV століттях займала великий простір. Достовірна історія Жмуді починається з [[XIII століття]], з часу появи в сусідстві німців, і наповнена, головним чином, звістками про боротьбу з останніми, що тривала до початку XV століття. Жемайтія посилено і довго відстоювала свою релігію і свою незалежність від німців; в країні жмудінов знаходилося литовське святилище Рамове, і гнані з Литви жерці знаходили у них притулок ще в XV столітті.

Разом з тим Жемайтія була ретельно берегинею національних переказів і звичаїв і ревно відстоювала їх проти всіх спроб великих князів литовських ввести які-небудь нововведення. За договором [[1254]] [[Міндовг]] віддає Жмудь ливонському[[Лівонський орден|Лівонському ордену]]; через 11 років остання за допомогою латишів і Куронь звільняється від влади лівонських лицарів, але незабаром має розпочати боротьбу з Тевтонським орденом. Особливо часті і небезпечні були нападу німців у XIV столітті, лише за Кейстут що перейшли в партизанську війну. По смерті Кейстута, в 1382, великий князь литовський Ягайло віддав Жмудь лівонцям; але жмудіни незабаром повстали і скинули цю залежність. У 1398 по Салинського договором вона знову віддана лівонцям Вітовтом, який повернув її німцям вдруге після повстання [[1400-]]—[[1401. Після 1410 Жемайтія позбавляється від вторгнення німців. З цього часу її власники, Вітовт та Ягайло, починають посилено насаджувати тут християнство, що внаслідок опору жителів затверджується остаточно тільки в XVI столітті, єзуїтами]].