Комп'ютерна етика: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Maverick (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 1:
УВ самомунайбільш загальному сенсі '''комп'ютерна етика''' займається дослідженням поводженняповедінки людей, що використають [[комп'ютер]], на основі чого виробляються відповідні моральні[[мораль]]ні приписання й свій рід [[Етична норма|норм етики]]. Саме вживання вираженнятерміну "«комп'ютерна етика"» досить умовне, ця дисципліна дуже молода, вона з'явилася на рубежі 70-х - — 80-х рр. XX сторіччя, і поряд з нею вживаються такі терміни, як "«[[інформаційна етика]]"», "«[[кіберетика]]"».
 
Комп'ютерна етики представляє собою область міждисциплінарного дослідження й включає розгляд технічних, моральних, юридичних, соціальних, політичних і філософських питань. Проблеми, аналізовані в ній, умовно можна розділити на кілька класів:
* 1) проблеми, пов'язані з розробкою моральних кодексів для комп'ютерних професіоналів і простих користувачів, чия робота пов'язана з використанням комп'ютерної техніки;
* 2) проблеми захисту прав власності, авторських прав, права на особисте життя й волю слова стосовно області інформаційних технологій;
* 3) група проблем, пов'язаних з появою комп'ютерних злочинів, визначенням статусу, тобто переважно правові проблеми.
 
== Принципи, розроблені в рамках комп'ютерної етики ==
У рамках комп'ютерної етики виділяється особлива область, називана "хакерською етикою", підстава якою заклали хакери, піонери, що стояли у джерел сучасних інформаційних технологій. А з розвитком мережі [[Інтернет]] у побут входить і поняття "мережної етики" або "нетикета" (похідне від net - мережа й etіquette - етикет), що позначає сукупність правил, які склалися серед користувачів глобальної мережі.
1)# ''prіvacy'' ([[таємниця приватного життя]]) - — право людини на автономію й волю в приватному житті, право на захист від вторгнення в неї органів влади й інших людей;
2)# ''accuracy'' ([[точність]]) - — дотримання норм, пов'язаних з точним виконанням інструкцій для експлуатації систем і обробці інформації, чесним і соціально-відповідальним відношенням до своїх обов'язків;
3)# ''property'' ([[приватна власність]]) - — недоторканність приватної власності - — основа майнового порядку в економіці. Проходження цьому принципу означає дотримання права власності на інформацію й норм авторського права;
4)# ''accessіbіlіty'' ([[доступність]]) - — право громадян на інформацію, її доступність у будь-який час і в будь-якому місці.
 
== Кодекс комп'ютерної етики ==
Найбільш яскраве своє втілення комп'ютерна етика одержала в області розробки моральних кодексів. Досить показове відношення до розглянутої проблеми у [[США]], де перший кодекс комп'ютерної етики був розроблений в 1979 році. Прийняття кодексу було продиктовано розумінням того, що інженери, вчені й технологи результатами своєї діяльності визначають якість і умови життя всіх людей в [[Інформаційне суспільство|інформаційному суспільстві]]. Тому в преамбулі кодексу підкреслюється життєво важлива необхідність дотримання всіх норм етики при розробці й експлуатації засобів [[інформаційні технології|інформаційних технологій]]. Згодом були розроблені й прийняті кодекси в багатьох інших організаціях США, зв'язаних зі сферою інформаційних технологій, таких як "«Асоціація розроблювачів комп'ютерних технологій"» (ACM), "«Асоціація менеджерів інформаційних технологій"» (DPMA), "«Асоціація користувачів інформаційних технологій у США"» (ІTAA), "«Асоціація сертифікованих комп'ютерних професіоналів"» (ІCCP).
 
На основі етичних стандартів, використовуваних у кодексах, "«Міжнародна федерація з інформаційних технологій"» (ІFІ) рекомендувала прийняти кодекси комп'ютерної етики національним організаціям інших країн з обліком місцевих культурних і етичних традицій. Зміст окремих кодексів відрізняється другодин від другаодного, але в їхній основі лежить деякий інваріантний набір моральних установок, які умовно можуть бути зведені до наступного:
Найбільш яскраве своє втілення комп'ютерна етика одержала в області розробки моральних кодексів. Досить показове відношення до розглянутої проблеми у США, де перший кодекс комп'ютерної етики був розроблений в 1979 році. Прийняття кодексу було продиктовано розумінням того, що інженери, вчені й технологи результатами своєї діяльності визначають якість і умови життя всіх людей в інформаційному суспільстві. Тому в преамбулі кодексу підкреслюється життєво важлива необхідність дотримання всіх норм етики при розробці й експлуатації засобів інформаційних технологій. Згодом були розроблені й прийняті кодекси в багатьох інших організаціях США, зв'язаних зі сферою інформаційних технологій, таких як "Асоціація розроблювачів комп'ютерних технологій" (ACM), "Асоціація менеджерів інформаційних технологій" (DPMA), "Асоціація користувачів інформаційних технологій у США" (ІTAA), "Асоціація сертифікованих комп'ютерних професіоналів" (ІCCP).
1)# не використати комп'ютер з метою шкоди іншим людям;
2)# не створювати перешкод і не втручатися в роботу інших користувачів комп'ютерних мереж;
3)# не користуватися файлами, не призначеними для вільного використання;
4)# не використати комп'ютер для злодійства;
5)# не використати комп'ютер для поширення помилкової інформації;
6)# не використати крадене програмне забезпечення;
7)# не привласнювати чужу інтелектуальну власність;
8)# не використовувати комп'ютерне устаткування або мережеві ресурси без дозволу або відповідної компенсації;
9)# думати про можливі суспільні наслідки програм, які Ви пишіть або систем, які Ви розробляєте;
10)# використати комп'ютер із самообмеженнями, які показують Вашу люб'язність і повагу до інших людей.
 
== "«Хакерська етика"» ==
На основі етичних стандартів, використовуваних у кодексах, "Міжнародна федерація з інформаційних технологій" (ІFІ) рекомендувала прийняти кодекси комп'ютерної етики національним організаціям інших країн з обліком місцевих культурних і етичних традицій. Зміст окремих кодексів відрізняється друг від друга, але в їхній основі лежить деякий інваріантний набір моральних установок, які умовно можуть бути зведені до наступного:
У рамках комп'ютерної етики виділяється особлива область, називанаяка "хакерськоюназивається «хакерська етикою"», підставаоснови якоюякої заклали хакери, піонери, що стояли убіля джерелвитоків сучасних інформаційних технологій. А з розвитком мережі [[Інтернет]] у побут входить і поняття "«[[Мережевий етикет|мережної етики"]]» або "«нетикета"» (похідне від net - — мережа й etіquette - — етикет), що позначає сукупність правил, які склалися серед користувачів [[Інтернет|глобальної мережі]].
 
Налічується величезна кількість визначень поняття "«[[хакер]]"». [[Ерік Реймонд]], один з авторів, що розвивають і пропагують цей напрямок в етиці, у своєму "«Новому словнику хакера"» приводить вісім визначень, основні з яких наступні:
1) не використати комп'ютер з метою шкоди іншим людям;
1)# програміст, якому вивчення тонких і не очевидних можливостей системи робить величезну приємність, на відміну від більшості програмістів, які у своїй роботі обходяться мінімально необхідними знаннями;
2)# програміст-фанатик або просто програміст, якому практичне програмування доставляє незрівнянно більше задоволення, ніж теоретизування на комп'ютерні теми;
6)# [[експерт]] або [[фанат]] у будь-якій області, наприклад, "«астрономічний хакер"» або "«хакер-ботанік"»;
7)# чоловік, якому рішення складних завдань доставляє величезну насолоду; той, хто любить діяти в обхід загальноприйнятих правил і обмежень.
 
Перші хакери й сам [[феномен]] хакерства, як певного способу життя й поводження, з'явилися у США в 60-і рр. у стінах MІ ([[Массачусетский технологічний інститут]]). Цими людьми рухало бажання опанувати всіма хитрощами [[комп'ютерна система|комп'ютерних систем]] і просунути технологію за межі відомих можливостей. Хакерська етика представляє собою ряд правил, принципів і норм, вироблених у середовищі комп'ютерних професіоналів. Основні з них, пов'язані, по-перше, з поданням
2) не створювати перешкод і не втручатися в роботу інших користувачів комп'ютерних мереж;
 
3) не користуватися файлами, не призначеними для вільного використання;
 
4) не використати комп'ютер для злодійства;
 
5) не використати комп'ютер для поширення помилкової інформації;
 
6) не використати крадене програмне забезпечення;
 
7) не привласнювати чужу інтелектуальну власність;
 
8) не використовувати комп'ютерне устаткування або мережеві ресурси без дозволу або відповідної компенсації;
 
9) думати про можливі суспільні наслідки програм, які Ви пишіть або систем, які Ви розробляєте;
 
10) використати комп'ютер із самообмеженнями, які показують Вашу люб'язність і повагу до інших людей.
 
== Принципи, розроблені в рамках комп'ютерної етики ==
 
1) ''prіvacy'' (таємниця приватного життя) - право людини на автономію й волю в приватному житті, право на захист від вторгнення в неї органів влади й інших людей;
 
2) ''accuracy'' (точність) - дотримання норм, пов'язаних з точним виконанням інструкцій для експлуатації систем і обробці інформації, чесним і соціально-відповідальним відношенням до своїх обов'язків;
 
3) ''property'' (приватна власність) - недоторканність приватної власності - основа майнового порядку в економіці. Проходження цьому принципу означає дотримання права власності на інформацію й норм авторського права;
 
4) ''accessіbіlіty'' (доступність) - право громадян на інформацію, її доступність у будь-який час і в будь-якому місці.
 
 
== "Хакерська етика" ==
 
Налічується величезна кількість визначень поняття "[[хакер]]". [[Ерік Реймонд]], один з авторів, що розвивають і пропагують цей напрямок в етиці, у своєму "Новому словнику хакера" приводить вісім визначень, основні з яких наступні:
 
1) програміст, якому вивчення тонких і не очевидних можливостей системи робить величезну приємність, на відміну від більшості програмістів, які у своїй роботі обходяться мінімально необхідними знаннями;
 
2) програміст-фанатик або просто програміст, якому практичне програмування доставляє незрівнянно більше задоволення, ніж теоретизування на комп'ютерні теми;
 
6) [[експерт]] або [[фанат]] у будь-якій області, наприклад, "астрономічний хакер" або "хакер-ботанік";
 
7) чоловік, якому рішення складних завдань доставляє величезну насолоду; той, хто любить діяти в обхід загальноприйнятих правил і обмежень.
 
Перші хакери й сам [[феномен]] хакерства, як певного способу життя й поводження, з'явилися у США в 60-і рр. у стінах MІ (Массачусетский технологічний інститут). Цими людьми рухало бажання опанувати всіма хитрощами комп'ютерних систем і просунути технологію за межі відомих можливостей. Хакерська етика представляє собою ряд правил, принципів і норм, вироблених у середовищі комп'ютерних професіоналів. Основні з них, пов'язані, по-перше, з поданням
<blockquote>
"«що коли люди діляться інформацією з іншими, то вони роблять щось дуже гарне й суспільно корисне. Відповідно до цього подання, нести людям свою майстерність, тобто безкоштовно створювати [[програмний продукт|програмні продукти]], усіляко полегшувати користувачам доступ до інформації й різних комп'ютерних ресурсів -&nbsp;— це моральний обов'язок кожного хакера"».</blockquote>
 
По-друге, хакери думають, що <blockquote>
"«залазити в чиїсь системи просто з інтересу або для забави -&nbsp;— це цілком нормально, природно, якщо при цьому зломщик нічого не краде, не ламає й не порушує [[конфіденційність|конфіденційності]] системи"».</blockquote>
 
== Література ==
 
* {{книга
|автор = Зеленкова І.Л.
Рядок 91 ⟶ 69:
}}
 
{{Інформаційна ера}}
[[Категорія:Етика]]